23 жовтня, вже втретє в рамках кінофраншизи «Всесвіт Людини-павука від Sony», на екрани кінотеатрів повертається інопланетний симбіот Веном у триквелі з підзаголовком «Останній танець». Танцювати зубата почвара знову буде у парі з багатостраждальним журналістом Едді Броком у виконанні незмінного Тома Гарді. Які пригоди чекають на цю химерну парочку цього разу, а головне — чи треба воно нам, глядачам, — читайте у рецензії нижче.
Плюси:
декілька кумедних епізодів; знову непогана взаємодія Едді Брока і Венома; жвавий темп оповіді; натяки на щось зворушливе у фіналі;
Мінуси:
кошмарне з точки зору сценарію кіно; суцільна придуркуватість не завжди доречна і різко контрастує з «драматичним» фіналом; вторинність і клішованість вже як незмінний атрибут цього всесвіту;
«Веном: Останній танець» / Venom: The Last Dance
Жанр супергеройський екшн
Режисерка Келлі Марсел
У ролях Том Гарді, Чиветел Еджіофор, Джуно Темпл, Ріс Іванс, Стівен Ґрем, Пеґґі Лу, Аланна Юбак
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт
Після розбірок з Карнажем і швидкоплинного гостювання в Кінематографічному всесвіті Марвел, Едді Брок та інопланетна калюжка смоли у його тілі на ім’я Веном опиняються в дуже неприємній ситуації. Окрім того, що колишній журналіст знаходиться у розшуку за підозрою у вбивстві детектива Патріка Маллігана, за ним розгортає полювання крутий вояка Рекс Стрікленд, що працює на секретну урядову організацію «Імперіум», котра займається виловом та вивченням симбіотів.
Але і це ще не все. Оскільки у Брока і Венома є дещо, що може звільнити з ув’язнення лихого творця симбіотів Налла, останній відправляє на Землю підсліпувату, зате невразливу чупакабру, у порівнянні з якою Веном здасться милим звірятком, якого можна годувати з рук. Поки усі на світі ганяються за головним героєм, точніше, парою героїв, ті знаходять час і для жартів, і для розваг, і навіть для того самого останнього танцю, який, за прикладом завершальної частини стриптизерської трилогії «Супер Майк», трепетно вставили у підзаголовок.
Автори третього «Венома» роблять хід конем, адже будь-які рецензії тут виявляться практично марними. А все тому, що знайомі з сумнівним всесвітом від Sony і попередніми двома частинами глядачі вже мають чітке уявлення, на що взагалі можна розраховувати. Тож якщо ви впевнені, що «Останній танець» не відхилиться від наміченого курсу і буде виконаний у тому ж ключі, що й попередники, ви матимете рацію. Сценаристка і режисерка-дебютантка Келлі Марсел, скажімо так, вірна духу перших двох фільмів.
Але навіть з огляду на їхню невибагливість і невисокі очікування, все одно люди подивляться «Веном 3» (і то є ще одна ознака марності його критики), хоча б для того, щоб банально дізнатися, чим усе це неподобство закінчиться. Так, «Останній танець» — здебільшого погане кіно, та воно вперто претендує на глядацьку увагу, зокрема, не те щоб шанувальників цього всесвіту (хіба вони є?), а бодай тих, хто з ним знайомий. Все-таки це певною мірою фінал. І все ж на якусь дещицю це краще, ніж «Карнаж», який не називав крінжем тільки ледачий.
На жаль, сценарій знову писався на серветці, а емоційне навантаження припускає різку зміну сміху на сум. Однак такий кричущий інтонаційний дисбаланс зводить нанівець усі потуги фіналізувати історію на зворушливій ноті. Простіше кажучи, неможливо видати кінцівку рівня «Термінатора 2», коли перед цим майже увесь час миготіла клоунада.
Втім, до фіналу ще треба дожити, адже перед ним глядачу пропонується дуже дивна історія, усі елементи якої погано складаються в єдине ціле. Ніби творці відзняли тематично спільні, але змістовно окремі ролики для TikTok, а потім у монтажній усе це добро з лихом навпіл об’єднали у необхідний хронометраж.
От Веном і Едді рятують нещасних песиків. От сюжет зосереджується на докторці Тедді Пейн і її трагічному минулому. Згодом ми повертаємося до пригод солодкої парочки, котра комфортно розташувалася на пасажирському літаку (жарт про Тома Круза зараховано). Зненацька у кадрі з’явиться хіпстерська родина, що прямує у Зону 51. Через кілька миттєвостей фокус знову перемикається на головних героїв: вони весело скачуть на конячці, тікають від переслідувачів у річці, грають у Вегасі в казино, виконують абсолютно жахливий з погляду логіки танець тощо. Сказати, що тутешній сюжет — суцільний сумбур, це нічого не сказати.
Як і раніше, з клішованістю у «Венома» досі повний порядок. В якийсь момент може здатися, ніби мова йде не про симбіотів, а про Трансформерів, у яких були свої розбірки на їхній рідній планеті, а тепер от на Землі злі прибульці б’ються з хорошими і ганяються за умовною Матрицею лідерства.
Набір слабо пов’язаних між собою і рандомно перемішаних сцен приправляється вже фірмовим гумором, який ґрунтується переважно на взаємодії журналіста з вічним похміллям і прибульця-жартівника. Об’єктивно, це приємний вайб, але тільки на цьому виїхати не вийде. До того ж щоб зробити з кінокомікса дійсно вартісну комедію, треба бути, мабуть, Тайкою Вайтіті, причому у найкращій його формі.
З інших особливостей — отримайте Венома-рибину, Венома-ропуху, Венома-Флеша, (чи то була Барбі?) і ще бозна-кого. А ще можете веномізувати свого домашнього улюбленця, якщо виконаєте кілька нехитрих маніпуляцій на спеціальному сайті. Окрім танцю будуть і співи, втім, гарними їх можна назвати, якщо вважати веномівський гроул доречним у хітах ABBA.
За великим рахунком, першу годину можна сміливо пропускати, адже найцікавіше відбувається протягом завершального акту. Там — без сюрпризів і одкровень, проте бадьоро, в міру захопливо, спецефектно.
В цілому ж, зі сценарної точки зору, це все ще безглузде, нестерпно кошмарне кіно. Але разом з тим достатньо жвава і весела дурниця, щоб і досі бути найпритомнішою розвагою у когорті дурнуватих Морбіусів та Мадам Павутин. Щось підказує, що і Крейвенів-мисливців заразом.