Як стимул для оформлення попереднього замовлення рольової гри Kingdom Come: Deliverance 2, студія Warhorse пропонувала бонусний ланцюжок квестів під назвою Lion’s Crest.
Вочевидь, не всі були готові віддати заздалегідь $70, вважаючи за краще дочекатися перших оглядів і рецензій, а відтак такі геймери втратили можливість отримати додаткове завдання. Тепер же розробники пропонують купити Lion’s Crest окремо.
Що відомо
Усі охочі можуть придбати Lion’s Crest за $5. У цю вартість входить не тільки ланцюжок квестів, а й нагороди: обладунки та зброя легендарного лицаря Брунцвіка Левова грива (Knight Brunswick: The Lion’s Crest), а також броня для коня, прикрашена гербом Богемії.
Квест The Lion’s Crest відтепер доступний для придбання! Заробляйте легендарні обладунки, зброю та шляхетний капарисон Брансвіка. Стиль має значення – навіть у бою. #KCD2pic.twitter.com/qdAaa5mjn9
– Kingdom Come: Deliverance II (@KingdomComeRPG) 28 березня 2025 року
Kingdom Come: Deliverance 2 доступна на РС, PlayStation 5 і Xbox Series, а вчора вона надійшла в продаж у GOG (без DRM-захисту і необхідності постійного підключення до інтернету).
У п’ятницю, 28 березня, Ілон Маск оголосив про придбання соціальної мережі X (колишній Twitter) його власною компанією xAI. Причина угоди може лежати на поверхні.
Спочатку подивимося, що пише власник компаній про придбання. Причиною він називає оптимізацію їхньої роботи:
«Ф’ючерси xAI та X переплетені. Сьогодні ми офіційно робимо крок, щоб об’єднати дані, моделі, обчислення, розподіл й талант. Ця комбінація розкриє величезний потенціал завдяки поєднанню передових можливостей штучного інтелекту та досвіду xAI із величезним охопленням X. Об’єднана компанія забезпечить мільярдам людей розумніший та більш значущий досвід, залишаючись при цьому вірним нашій основній місії — пошуку правди та поширенню знань. Це дозволить нам побудувати платформу, яка не просто відображає світ, але й активно прискорює прогрес людства».
Отже, за словами Маска, метою угоди є тісніша взаємодія X та xAI. Це може означати впровадження можливостей ШІ в X, а також полегшення навчання чатбота Grok, створеного xAI. Легальні матеріали для навчання великих мовних моделей вкрай дефіцитні, а соціальна мережа — фактично великий генератор тексту та іншого контенту живими людьми. Але не менш цікавим є фінансовий бік угоди, про який розповів сам Маск:
«xAI придбала X в угоді з усіма акціями. Комбінація становить вартість xAI у $80 млрд, а X – у $33 млрд ($45 млрд мінус $12 млрд боргу)».
Тобто майже удвічі дорожча компанія поглинає дешевшу і більш проблемну, яка має величезний борг. Фактично Маск створив фінансовий парашут для не надто стабільної X та убезпечив компанію від багатьох ризиків. Також він формально закріпив її вартість у $45 млрд.
Як відзначає Reuters, багато деталей угоди залишаються незрозумілими, наприклад, як керівники X будуть інтегровані в нову фірму або як буде здійснюватися регуляторний контроль. Один з інвесторів X та xAI, принц Аль-Валід бін Талал, який володіє інвестиційною компанією Kingdom Holding, передбачає зростання вартості власних вкладень: «Очікується, що після цієї угоди вартість наших інвестицій досягне $4-5 млрд… і лічильник працює». Інший анонімний інвестор каже, що не був здивований угодою. Маск не запитував інвесторів про схвалення, але повідомив їм, що дві компанії тісно співпрацюють, і угода сприятиме глибшій інтеграції з Grok.
Про фінансову оборудку Маска під час купівлі Twitter ITC.ua писав — вона стала значною проблемою для банківської системи. Сім банків, які для придбання Twitter надали Маску позики на $13 млрд, отримали проблемний борг на два роки, поки вони не змогли продати його весь одразу минулого місяця, за словами Reuters. Еспен Робак, засновник Pluris Valuation Advisors, що спеціалізується на неліквідних активах, зазначає: «Напевно, борг зараз коштує більше, якщо він не повністю погашений».
Вочевидь, фінансово угода є набагато більш привабливою для X, ніж для xAI, котрій практично нічого не заважало так само використовувати дані X. Зараз остання може бути скільки завгодно збитковою, маючи «за спиною» xAI.
27 березня на екранах кінотеатрів перед глядачем вчергове постане нестримний, незламний і неушкодний Джейсон Стейтем у новому екшн-трилері «Профі». Сценарій фільму, натхненний романом Levon’s Trade (2014) американського письменника й автора коміксів Чака Діксона, писали Девід Ейр та Сильвестр Сталлоне. «Фільм з Джейсоном Стейтемом» — в принципі самодостатня вичерпна характеристика, яка нівелює доцільність написання будь-яких рецензій стосовно переважної більшості стрічок за участю м’язистого англійця. Менше з тим, чи є за що зачепитися оку під час перегляду — пропонуємо розібратися в огляді нижче.
Плюси:
для когось фільми з Джейсоном Стейтемом — гарна розвага, тож і від них є своя беззаперечна користь;
Мінуси:
це «типовий Стейтем», що для багатьох в негативному сенсі вже звучить промовисто;
5/10
Оцінка ITC.ua
«Профі» / A Working Man
Жанр бойовик, трилер Режисер Девід Ейр У ролях Джейсон Стейтем, Девід Гарбор, Майкл Пенья, Джейсон Флемінг, Ноемі Гонзалес, Еммет Сканлан, Максиміліан Осінскі, Макс Крус, Мераб Нінідзе Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb, офіційний сайт
Левон Кейд працює на будівництві та намагається підтримувати стосунки з донькою-школяркою, чому завзято перешкоджає його тесть. Все у Левоні говорить про складне минуле, а зараз він просто намагається жити нормальним життям. Та цим мріям не судилося здійснитися, адже якісь негідники викрадають 19-річну дочку боса Кейда Джо Гарсії. Оскільки в нього склалися міцні дружні стосунки з Гарсією та його родиною, герой вирішує знайти та врятувати дівчину, паралельно караючи усіх причетних до її викрадення.
Давайте будемо відвертими — ви і без усіляких рецензій вже приблизно собі уявляєте, що за кіно вам покажуть. Бо Джейсон Стейтем давно привчив нас до одного яскраво вираженого амплуа, у якому він почувається, наче бджоляр на пасіці. При цьому не так просто знайти у світі ще одного актора, у якого фільмографія настільки потужно ряснітиме назвами професій чи роду діяльності.
У цьому аспекті з Джейсоном може посперечатися хіба що пізній Ліам Нісон, який встиг і снігоприбиральником, і повітряним маршалом побути, не кажучи про те, що обидва виступали як захисники. Та попри усіх цих перевізників і механіків, всі чудово розуміють, якою насправді рутиною займатиметься черговий поборник добра у виконанні одного з улюбленців Гая Річі.
«Профі», що звучить як узагальнена характеристика навичок героя нашого огляду (давайте удамо, що всі забули про «Професіонала» 2011 року), став другою поспіль спільною роботою постановника Девіда Ейра та Стейтема після торішнього «Бджоляра». Ще з важливих дійових осіб — Сильвестр Сталлоне в якості співсценариста, і його позакадрова присутність відчувається дуже сильно.
Що цікаво, обидва кінороби дотичні до «Загону самогубців» — Ейр ставив першу частину про сумнівну супергеройську команду, єдиною світлою плямою якої була Марго Роббі, а Слай озвучував антропоморфну акулу у штанцях Кінґ Шарка в хуліганському сиквелі Джеймса Ґанна.
Та повернімося до героїв приземлених, благо стейтемівські персонажі принаймні прикидаються хлопцями простими, без суперздібностей, на відміну від того ж Домініка Торетто. Вже на восьмій хвилині писок одного з поганців вперше зустрінеться з кулаком Левона Кейда, на двадцятій він для галочки промовить обов’язкову репліку «я вже зовсім не той, я тепер інша людина», а десь на сороковій мафіозі погрожуватиме йому стандартним «ти не уявляєш, з ким зв’язався». Звісно, дарма він так. Усі ці фрази тут заздалегідь передбачувані, усі сюжетні ходи зчитуються на кілометр вперед.
Втім, бойовик як жанр загалом і бойовик з Джейсоном Стейтемом зокрема апріорі не передбачає глибокодумних філософських сентенцій (якщо такими не вважати легендарні цитати для мемів), чи несподіваних твістів. Дехто у властивій жанру простоті, навпаки, бачить свої переваги. Але в плані екшену «Профі» нічим не вирізняється з-поміж купи інших жанрових одноденок у фільмографії англійця. Після кожного його візиту до поганих хлопців ситуація потребує послуг спеціальних клінерів з мішками для трупів, всі ворожі кулі проходять повз, а усі постріли Джейсона влучають точно в ціль.
Стрічка начисто позбавлена, здавалося б, доречної (само)іронії, яка зробила, наприклад, з других «Нестримних» цілком притомне кіно (чого вартує тільки поява Чака Норріса). Замість цього головний герой з насупленим виразом обличчя проводить власне розслідування, яке захопливим не назвеш.
Про якогось хоч би трохи харизматичного лиходія тут годі й мріяти. Серед посіпак мафії можна побачити сильно епізодичного Джейсона Флемінга, двох дурників у костюмах, яким би позаздрив фарреллівський фізрук з «Джентльменів», двох крутих вбивць, які багато випендрюються, але їх швидко ставлять на місце, і вишенькою на торті — химерну версію Олега Винника в прямому сенсі на важких наркотиках. Ще в кадрі марно миготітиме якийсь дід типу поважний мафіозо, мабуть, натхненний «Королем Талси», і дрібний наркоділок-байкер, з яким у Стейтема зав’язується щось на кшталт крінжового братерства.
Яких велетенських розмірів бугая не став у кадр навпроти протагоніста, всіх їх із фільму в фільм чекає та сама доля. Навіть здоровенному мегалодону не вдалося заподіяти шкоди невтомному лисому бійцю. Двічі. То що вже казати про звичайних смертних.
Загалом дивитися «Профі» варто в тому випадку, якщо ви готові назвати себе завзятим шанувальником бойовиків з Джейсоном Стейтемом і не потребуєте від стрічок подібного штибу нестримного адреналінового екшену без компромісів аля «Джон Уік». Фільму до снаги як мінімум поповнити скарбницю мемних виразів, когось навіть невибагливо розважити, та нічого іншого, окрім як характеристики «типова стейтемівщина» тут і не скажеш. Цікаво, що нам затанцює у червні «Балерина».
Висновок:
Ніхто не піддає сумніву той факт, що Джейсон Стейтем у своїй ніші — справжній профі. І черговий фільм за його участі буде цікавий рівно настільки, наскільки ви особисто захоплюєтеся цією нішею.
Головний арт Kingdom Come: Deliverance II. Джерело: Steam
Минуло майже два місяці з моменту релізу Kingdom Come: Deliverance II, але розробники з Warhorse не припиняють просувати свою хітову рольову гру.
Що відомо
Чеська студія опублікувала примітний трейлер під назвою “Диявольська компашка” (The Devil’s Pack), виконаний у дещо сатиричній манері та нагадує культовий фільм “Мерзенна вісімка” (The Hateful Eight) Квентіна Тарантіно.
Головна суть трейлера полягає в тому, що в першій частині Kingdom Come: Deliverance Індржих (Henry) є героєм-одинаком, тоді як у сиквелі в міру просування сюжетом головний герой зустрічає колоритних супутників, які приєднуються до нього та допомагають у протистоянні з королем Сигізмундом II і його поплічниками. Звичайно ж, першим і найвірнішим супутником героя є Ян Птачек (Hans Capon), знайомий геймерам за попередньою грою.
Розробники показують імена цих персонажів, кумедні сцени з ними та імена акторів, які їх озвучують.
Лише тиждень тому завершився другий сезон «Розриву», а чекати новий доведеться невідомо скільки. Для тих, хто скучає за атмосферою серіалу — є гра, якою надихався творець серіалу.
Сценарист Ден Еріксон зізнавався, що на ідею створити абсурдне місце роботи його надихнула гра. Тож якщо ви відчуваєте ностальгію за атмосферою офісної ізоляції та абсурду, є гра, яка може вам сподобатися — The Stanley Parable.
Гра вийшла ще у 2013 році, але досі залишається культовою. Вона розповідає про офісного працівника Стенлі, який виконує рутинну роботу — натискає кнопки на клавіатурі за вказівками, а за ним стежить камера. Одного разу вказівки перестають надходити, і Стенлі вирішує вийти з кабінету. Його зустрічають не колеги, а порожній офіс, в якому панує дивна атмосфера.
Дуже швидко Стенлі потрапляє в справжній експеримент, де якийсь голос веде персонажа крізь історію. Гравець може як слідувати його словам, так і йти наперекір, що створює ефект зламаної реальності, де вибір ніби є, але чи має він значення?
Така система дуже нагадує Lumon — компанію, де працівники ніби мають окреме життя всередині офісу, але не можуть впливати на його правила. Або думають, що можуть, але кожен раз стискаються з тим, що їм щось перешкоджає. Питання вибору, ілюзії контролю та абсурдності корпоративної культури — ключові теми і гри, і серіалу.
У базовій версії The Stanley Parable було 19 кінцівок, а в Ultra Deluxe (оновлення 2022 року) їх стало аж 46. Кожен варіант розвитку подій абсурдний по-своєму. Наприклад, одна з кінцівок просто замикає Стенлі в кімнаті назавжди. В іншій він блукає офісом, поки не доходить до страшної істини. І, як в «Розриві», в певний момент гравець починає замислюватися: а що взагалі означає «правильний шлях»?
Хоча The Stanley Parable вже старенька, але фанати «Розриву» чи просто гравці можуть зацікавитися проєктом, який дав дихання популярному серіалу про філософські роздуми, офісні антиутопії та історії, де люди стали експериментом. Тим часом другий сезон «Розриву» впевнено можна назвати дуже успішним — має ідеальну оцінку на Rotten Tomatoes та став найпопулярнішим серіалом в історії Apple TV+.
Якщо прочитати заголовок, можна подумати, що Atomfall досі не визначився, ким хоче бути. Криза ідентичності? Насправді, це лише відлуння коментарів гравців, які з нетерпінням чекали на реліз 27 березня. Ми відкинули упередження, рушили вглиб зони відчуження у Віндскейлі й тепер готові відповісти: чи варта ця гра вашої уваги?
Atomfall
Від 925 грн.
Плюси:
атмосферний та захоплюючий ігровий світ; цікава та нестандартна подача історії; повна свобода дій: можна вести людство до світлого майбутнього або занурити його в хаос; хороша оптимізація
передбачуваний сюжет; графічна складова не дотягує до рівня AAA-проєктів; темп гри може здаватися надто розміреним; новачків може збити з пантелику відсутність прямих сюжетних дороговказів; поверхневі стелс-механіки; відсутність швидкого переміщення між локаціями
Ми опиняємось у Британії 1962 року, але не ту, яку вивчали на уроках історії. Відразу після катастрофи 1957 року на атомній станції Віндскейл усе змінилося. Атомний вибух призвів до величезного радіоактивного забруднення, що накрило південний захід Англії, а місцеві жителі вимушені пристосовуватись до нових умов життя.
Під час гри відчуття повної ізоляції змішуються з ледь помітними залишками старої Британії. Постапокаліптичний ландшафт вражає своєю красою, але виглядає трохи штучно. Наприклад, на поверхні завжди світить сонце, і це дисонує з тягучо-хоррорним вайбом бункерних пригод.
Цей світ — не просто порожня руїна, а місце, де йдуть війни за ресурси, де видозмінені флора та фауна перешкоджають прогулянкам по лісах, а фанатики та культисти намагаються взяти під контроль кожен залишок цивілізації. Тому не чекайте тихих чаювань у старих пабах.
Якщо ви знайомі з такими іграми, як S.T.A.L.K.E.R. чи Fallout, то цей світ буде для вас знайомим. Водночас відчувається особливий британський колорит — тут не лише жахи постапокаліпсису, але й чіткі маркери нашої географічної та соціально-культурної пригоди.
В Atomfall використані класичні механіки виживання, де вам потрібно зібрати необхідні матеріали для виготовлення ліків, коктейлів Молотова, настоянок тощо. Вогнепальна зброя представлена цілком звичним набором від пістолета до снайперської гвинтівки. З неї можна «збити» іржу в процесі проходження.
Atomfall пробуджує дух дослідника у гравця. Тут вам доведеться не лише шукати ресурси, але й боротися з жахливими істотами та розкривати таємниці карантинної зони. Кожен крок у цьому світі — це шанс отримати нові знання про катастрофу та її наслідки.
Хто я в Atomfall?
Власне, короткий вступний ролик у стилі діафільму вводить нас в курс справ, видаючи дещицю інформацію… і все. Прокидаємось ми у якомусь богом забутому бункері з амнезією. Перед нами вчений у скафандрі, який переживає не кращі свої часи. Він просить зробити йому перев’язку. А для цього вручає рецепт з виготовлення перев’язки і ми займаємось першим крафтом. Допомігши йому, покидаємо стіни бункера і перед нами відкриваються дивовижно красиві пейзажі старої доброї Англії.
Проте зробивши пару невпевнених кроків уперед, бачимо зовсім іншу картину: британський Чорнобиль, який видає кіношний синій промінь в космос і збирає над собою похмурі хмари. Мабуть, то ноосфера. А може, ні?
Далі занедбані приватні будинки, затягнуті колючим дротом паркани і чолов’яга біля ватри у металевому баці, який грає на гітарі. Хм, S.T.A.L.K.E.R. Shadow of Windscale? Вайби схожі.
У діалогах з персонажами ми можемо обирати репліки, виходячи з їх емоційного забарвлення. Інколи це може допомогти, а подекуди й відвернути NPC від нас. Комунікацію можна звести до мінімуму. Інтроверт ви чи екстраверт — про це згадують навіть у фіналі гри.
До речі, про сам сюжет. Він тут класичний: протагоніст без пам’яті, закрита пустка зі своїм уставом і вперте намагання головного героя вибратися звідси. Та ваш настрій може змінитися під впливом зустрічей з ключовими персонажами.
Одним з них є герой трейлерів: класична червона телефонна будка. Таємничий голос, який буде намагатися «вести» нас по лише йому відомим стежкам і кінцевій меті: «Оберон» має бути знищений! Майже як Карфаген і цю мантру він повторює із завзятістю буддистського монаха.
Мені одразу згадався Ендрю Райан. Була думка, що нам покажуть цього сірого оператора-кардинала і з цим буде пов’язаний якийсь сюжетний твіст. Дізнаємось про це тільки суто емпіричним шляхом.
Але й з точки зори візуального фасаду, вибір візитівки Британії вдалий. І так, вона схожа на Тардіс. Оммажів на «Доктор Хто?» вистачає. І на інші культові речі: Bioshock, Skyrim і навіть трохи «Відьмака».
Попри деякі запозичення, гра пропонує і свої цікаві рішення. Наприклад, ми не проходимо завдання, а ведемо розслідування. Збираємо зачіпки та вимальовуємо в голові повноцінну картину життя цієї зони відчуження.
Квести в Atomfall цікаві, хоч багато з них шаблонні: «візьми-знайди-принеси». А є й ті, які приведуть вас мало не до приголомшливого фіналу фолк-хоррору «Плетена людина» чи дадуть змогу провести справжнє розслідування загадкового вбивства у місцевій церкві.
Йодна профілактика
В Atomfall є опція просто отримувати фан у стилі GTA, тільки без автомобільних погонь. Замість копів тут солдати воєнної фракції «Протокол». Власне, це британські військові, яким доручили тримати в залізному кулаці весь периметр карантинної зони. Дії їхні подекуди спірні: трудові повинності цивільних більше виглядають як кріпацтво, а місцевий капітан Сімс дає вам свободу руху по селищу, але хоче отримати певні свідчення про місцевих. Бути його вухами чи ні — обирає сам гравець.
Вибір — ключовий момент всього, адже відправити на той світ можна будь-якого NPC: від сюжетно важливого до звичайного статиста. Це розв’язує руки, але й доволі швидко набридає і хочеться відігравати когось цікавішого. В нас же тут RPG як ніяк.
Можливість набору класичних level-up’ів змінили на навички в стилі Бер Гріллза, бо першочергово нам треба вижити в цій місцевості, яка не те щоб дуже радо зустрічає нас.
Знаходячи стимулятори навчання можна прокачувати чотири різні гілки: ближній/дальній бій, навички виживання і здоров’я. Багато з них недоступні за замовчуванням і для їх відкриття потрібно знайти тематичну літературу, т. з. посібники. Життєво, що й казати.
На якість вашого ігрового життя впливає й класичний крафт. Те, що ви збираєте своїми руками. По рецептах, які можна обміняти або знайти.
Кілька слів про торгівлю. Вона тут відбувається за принципом бартеру. Ігрової валюти немає. Є умовні шальки терезів, де ви пропонуєте свій хабар, а у продавця має бути щось співставне. І тоді можна закривати угоду і бити по руках.
Якщо хочеться битися, це можна робити і голими руками (що не сильно ефективно, але ефектно), а також за допомогою незвичних підручних речей: крикетної дошки, сокири, шилейли тощо. Це ірландська палиця, але ж тут The Great Britain!
Про вогнепальну зброю ми вже говорили. Без одкровень, якось навіть нуднувато. Але ось іржаві речі виглядають автентично. Від творців Sniper Elite дивно було б чекати поганої реалізації стрільби. Вона тут справді хороша.
Кожен постріл відчувається і ти вже подумки думаєш куди недругу полетить інша куля. Одразу згадується V.A.T.S., але ні — у нас тут суворий реалізм. Думайте самі. Це буде актуально для пізніх етапів гри, коли треба буде шукати слабке місце у броні ворогів. Збивши їх з ніг, звичайно, хочеться в стилі Леона Кеннеді підбігти і провести ефектну «вертуху», тицьнувши кнопку F. Але ні, хіба кинути сокиру поміж очей.
Ще трохи про залізо: можна орудувати металошукачем і знаходити зариті скарби. Заняття не те щоб цікаве, але освіжає ігролад, хоч прямо на нього і не впливає.
По-справжньому рятують простий ліхтарик та цікавий фантастичний ґаджет, який може перерозподіляти електроенергію в потрібний бік, таким чином відкриваючи раніше зачинені двері чи відключаючи ворожу турель від мережі.
Всі дороги ведуть в Interchange
Почавши гру в маленькому бункері, ми дістанемось до величезного підземного комплексу під назвою Interchange, який виявляється майже повністю знеструмленим і з’єднує всі наземні локації між собою. Один з перших головних квестів — це пошук всіх дверей до нього зі сторони зовнішнього світу.
Щоб рухатись по сюжету нам потрібно бути «вдихнути» життя у цю Чорну месу, яка кишить небезпечними сусідами: солдати, бандити, дикі зомбі, колонії дивних синіх спор. Так, здається розробники ігор та кінороби щось таки знають про грибковий апокаліпсис. І прямо натякають нам на це.
Вороги, які нам зустрічаються на шляху різноманітні і мають різні ареали існування. Розбійники зазвичай знаходяться десь у віддалених районах якомога далі від столичного селища, яке тримає під контролем «Протокол». Нагадують вони одразу і банду Джокера, і циркових мімів, і навіть один здався схожим на головного героя серіалу і коміксу «Невколупний».
До речі, тут також можна збирати комікси і бити садових гномів! Ми в Англії, нагадую. Як такої користі від цього немає, хіба як спосіб колекціонування та отримання досягнення. Пам’ятаєте «знаки питання» на карті третього Відьмака? Цікаво, але не обов’язково.
А ось обов’язковою частиною програми буде знайомство з бардами! Ні, не з Любистком, на жаль. А з B.A.R.D. — велетенськими автономними ретрофутуристичними роботами. З ними найскладніші і найзапекліші битви, бо при неправильному плануванні ви швидко відправляєтесь до праотців. Вони грізні противники як і, наприклад, небезпечний вид заражених.
Співробітники підземного комплексу вдало косплеять «Термінатора» і холоднокровно йдуть на Ви, так би мовити. А якщо вони екіпіровані у бронежилети, то це тільки додає драйву.
Є й зграї синьооких пацюків, яких треба своїм важким чоботом навчати манер. Серед іншого: рій диких ос та зграї воронів, які швидко агряться на гравця і з німим карком «За Хічкока!» летять у ваш бік.
А в лісі і околицях зруйнованого замку зачекались друїди, які утворили на цих землях справжній культ. І їх наміри зовсім не добросусідські. Це свого роду «монолітівці» зі Сталкера, «Культ дерева» з сиквелу Алана Вейка чи жителі одного іспанського селища, до якого завітав поліціянт з Ракун-сіті.
Графіка та атмосфера Atomfall
Графіка в Atomfall — не next-gen, який творить графічну революцію у вас на очах. Навіть не current-gen, а past-gen за гамбурзьким рахунком, так би мовити. Та тутешній ігровий рушій може створити правдиву атмосферу занепаду цивілізації.
Ви відразу потрапляєте у світ, де кожен намагається сказати, що все пішло не так. Але люди залишаються людьми і намагаються відтворити свій мирний побут до аварії та карантинних обмежень.
Освітлення тут зірок з неба не хапає, але світлові ефекти, навіть такі прості як світло ліхтаря, здатні створити сильний ефект напруги. В довгих бункерних коридорах відчувається атмосфера навіть не серії Metro, а інколи ніби це «Чужий» Рідлі Скотта. Іноді цей ліхтар може стати вашим найгіршим ворогом, коли через нього вас помітить юрба солдатів чи мутованих зомбі.
А ось скайбокси (небесна твердь і хмари) тут виглядають, як із середини 2000-х. Це трохи вибиває з колії, бо навколо є непоганий деталізований та промальований світ: сільські та індустріальні ландшафти зображені якісно.
Підземні рівні — не вражаючі «коридори» епохи п̶а̶л̶е̶о̶л̶і̶т̶у̶ F.E.A.R. з новомодними шейдерами та slo-mo, а щось на кшталт Metro. Те як пропрацьований Interchange заслуговує на окрему повагу.
І якщо деталізація навколишнього світу справляє непогане враження, то певна незграбність анімацій NPC може трохи зіпсувати загальне враження.
Паркур тут також дуже спрощений на відміну від несподівано приємної Avowed. Анімація гальмування ногою вас буде відверто дратувати як і неможливість вертикально переміщатися там, де вам заманеться.
Не можу не написати й про ще один «мінус»: відсутність жодних варіантів швидкого руху між локаціями. Так, вони не гігантські. Це не S.T.A.L.K.E.R 2: Heart of Chornobyl з площею, більш ніж 7 кв. км. Певно це було зроблено умисно, аби ми пройнялися світом через такі мандрівки.
Звуковий акомпанемент в Atomfall не вирізняється чимось цікавим, хіба фінальна пісня у титрах трохи запам’ятовується. Та зрештою, дарк-ембієнт і шепіт англійського вітру доповнюють атмосферу.
Загалом, атмосферність світу в Atomfall є її серйозною перевагою, що робить кожну мить дослідження цього розбитого світу вартою уваги. Атмосфера кінця світу, де кожен день може бути останнім.
Оптимізація та технічні моменти Atomfall
З технічного погляду Atomfall досить вдало балансує між доступною графікою і гарною продуктивністю, що дозволяє грі добре працювати навіть на середніх ПК. Це великий плюс для тих, хто не має комп’ютера за всі гроші, але хоче насолоджуватись грою.
Що цікаво: на сторінці у Steam досі є лише мінімальні системні вимоги:
ОС: Windows 10/11
Процесор: Intel Core i5-9400 °F
Оперативна пам’ять: 16 GB
Відеокарта: GeForce RTX 2060 (6 GB)
DirectX: 12
Вільне місце: 60 GB (63.91 GB, якщо бути точним)
Рекомендовані вимоги поки не представлені. Автор цих рядків без проблем запустив гру на наступній конфігурації: AMD Ryzen 7 2700, 2×8 GB DDR-4 та Zotac Geforce GTX 1080 Ti. На ультра-налаштуваннях у роздільній здатності 1080p — 60 к/с з ввімкненою вертикальною синхронізацією. Без жодних просадок навіть у найзапекліших баталіях.
В Atomfall немає української локалізації. Так, студія Rebellion значно менша за своїх колег з Ubisoft, наприклад. Тому дивуватися відсутності нашої мови не варто. Хоча ні, варто! Чехи з Warhorse Studios з їх нещодавнім ААА-проєктом показали як треба це робити правильно. Маю надію, що українські гравці оцінили це і віддячили творцям покупкою гри. Це найкращий спосіб інвестування у майбутні локалізації ігор.
Діалоги в оригінальному звучанні слухати приємно (британський акцент у деяких NPC просто розкішний!). Варто зауважити, що без субтитрів чи англійської мови рівня intermediate і вище буде важкувато. Це може викликати мовні бар’єри і спотворення сюжетних тонкощів. Квести, чи як вони тут звуться «зачіпки», дають себе пройти без проблем та тупцювань на місці. Був момент у грі, який вдалося пройти, просто подивившись угору. Можливо, комусь це допоможе. Не дякуйте.
Загалом, Atomfall не страждає від багів або проблем з оптимізацією. Вона дозволяє насолоджуватись внутрішньоігровим світом, не витрачаючи час на боротьбу з технічними неполадками.
Ціни
Atomfall пропонує декілька версій гри для покупки:
Standard Edition (925 гривень) включає саму гру та базовий набір припасів.
Deluxe Edition (1 315 гривень) вона давала ранній доступ за три дні до світового старту, майбутні DLC (які вже створюються), а також базовий і розширений набори припасів.
Atomfall доступна і для власників підписок ПК Game Pass та Xbox Game Pass Ultimate.
Для ПК-гравців є опція придбання Quarantine Edition за 97,95 Євро, яка доступна виключно через Rebellion Shop. Це видання включає все, що є в Deluxe Edition, а також додатково: футболку з Плетеною людиною, графічний роман від відомих британських коміксистів 2000 AD, саундтрек, постери та листівки.
Враховуючи розмах гри, її атмосферу і велику кількість контенту, що пропонується, ціни на перші два видання не виглядають необґрунтованими. Не забуваймо і про високу реіграбельність, адже відкрити всі фінали цієї історії — це бажання, яке виникне вже під час першого проходження гри.
Висновок:
Atomfall — атмосферна постапокаліптична гра, яка запозичує найкращі елементи від іменитих проєктів різних років, додаючи британський колорит і власні цікаві механіки. Гра вдало передає похмурий світ альтернативної Британії 1960-х років. Відчуття виживання підсилюється дефіцитом ресурсів, необхідністю крафту та прийняттям складних моральних рішень.
Особливістю є система дослідження, де гравець не просто виконує завдання, а розслідує події, відновлюючи історію зони відчуження. Однак штучний інтелект ворогів інколи працює непередбачувано, що може вибивати з атмосфери. Бойова система добре реалізована, але не пропонує особливих нововведень, а стрілецькі механіки нагадують класичні ігри жанру.
Візуально гра не може похизуватися новітніми технологіями, проте створює правдоподібний та похмурий світ, де важливу роль відіграє дизайн локацій. Вдало передані покинуті містечка, зруйновані промислові об’єкти та підземні комплекси, які додають грі шарму. Водночас деякі графічні елементи, такі як скайбокси, виглядають застарілими, що трохи псує загальне враження.
Загалом, Atomfall — міцний представник жанру постапокаліптичних RPG, який сподобається шанувальникам ігор-виживачів із глибоким лором та атмосферним світом. Попри певні технічні недоліки та відсутність значних інновацій, гра пропонує захопливу пригоду, цікаві механіки дослідження та моральний вибір, що впливає на сюжет. Це не революція, але безумовно гідний проєкт для тих, хто любить досліджувати занедбані світи й виживати в суворих умовах.
«Я скажу, що ми вже граємо (в Intergalactic, — ред.) в офісі, і це неймовірно. Це дуже добре», — заявив Дракманн
Але гарне питання, коли геймплей покажуть гравцям? Дотепер його тримають в секреті, хоча команда вже готова до демонстрації. На думку журналіста Bloomberg Джейсона Шраєра, реліз варто очікувати не раніше 2027 року. Якщо довіритися йому, то гра вийде тільки через кілька років, а значить навряд чи Naughty Dog розкриє її повністю найближчим часом. Однак є шанс, що перші реальні кадри ми побачимо вже цього року — можливо, на одному з великих ігрових шоу.
Гра розробляється як ексклюзив для PS5. Робота над нею триває з 2020 року, і якщо її випустять не раніше 2027-го, то вона стане однією з найтриваліших розробок у студії. Для порівняння: The Last of Us Part 2 зробили за шість років, а Uncharted 4 – за п’ять.
В Epic Games Store проходить масштабний Весняний розпродаж.
Що відомо
У рамках акції PC-геймерам пропонуються сотні найрізноманітніших ігор зі знижками до 90%.
EGS Spring Sale триватиме до 9 квітня, а до 3 квітня магазин щодня проводитиме роздачі секретних ігор. Так, до 17:00 CET ще можна встигнути отримати Jurassic World Evolution 2, після чого вона буде замінена іншою пропозицією.
Звертаємо увагу на такі привабливі знижки:
Killing Floor 2 – 90%
Frostpunk – 85%
Disco Elysium The Final Cut – 75%
Alan Wake – 75%
Ghostrunner – 75%
Sifu – 60%
РЕЖИСЕРСЬКА ВЕРСІЯ DEATH STRANDING – 50%
Outer Wilds – 40%
Pacific Drive – 40%
STAR WARS Jedi: Survivor – 75%
It Takes Two – 70%
God of War – 60%
Alan Wake 2 Deluxe Edition – 50%
Marvel’s Spider-Man: Miles Morales – 50%.
Нагадаємо, аналогічний розпродаж також проходить у PlayStation Store.
В Україні розпочались продажі флагманської серії смартфонів POCO F7. Українським поціновувачам бренду пропонують моделі POCO F7 Pro та POCO F7 Ultra. Смартфони мають захист від пилу та вологи за стандартом ІР68. Новинки працюють під керуванням Xiaomi HyperOS 2 та пропонують додаткові функції на базі штучного інтелекту, зокрема передвстановлений генеративний ШІ-чатбот Google Gemini.
POCO F7 Pro
Новий смартфон POCO F7 Pro оснащений флагманським процесором Snapdragon 8 Gen 3 та оперативною пам’яттю обсягом 12 ГБ. Місткість вбудованого сховища доступна у версіях 256 ГБ та 512 ГБ. Пристрій отримав 6,67-дюймовий 2K-Flow-AMOLED-дисплей з частотою оновлення 120 Гц та піковою яскравістю 3200 ніт.
Камера на задній панелі містить головний 50-мегапіксельний модуль з OIS та 8-мегапіксельний надширококутний модуль. Фронтальна камера в круглому отворі дисплея містить 20-мегапіксельний сенсор. Смартфон може похвалитися батареєю місткістю 6000 мАгод та підтримкою швидкої дротової зарядки потужністю 90 Вт. Розміри становлять 160,26×74,95×8,12 мм, а вага ─ 206 г.
РОСО F7 Pro доступний в Україні у чорному, срібному та синьому кольорах, а його ціна становить 22999 та 24999 грн за версії 12+256 ГБ та 12+512 ГБ відповідно.
POCO F7 Ultra
Модель POCO F7 Ultra має той самий екран, що і POCO F7 Pro, але працює на мобільній платформі Snapdragon 8 Elite. У цьому випадку доступні конфігурації оперативної пам’яті 12 ГБ або 16 ГБ та конфігурації сховища 256 ГБ або 512 ГБ.
Версія Ultra пропонує покращену камеру. Вона містить головний 50-мегапіксельний модуль з OIS, 50-мегапіксельний телефото модуль (фокусна відстань еквівалентна 60 мм) та 32-мегапіксельний надширококутний модуль. Фронтальна камера ─ теж 20-мегапіксельна.
Відмінності також можна помітити в акумуляторі та зарядці. POCO F7 Ultra має меншу батарею місткістю 5300 мАгод. Однак ця модель підтримує швидшу дротову зарядку (120 Вт) та швидку бездротову зарядку (50 Вт).
Смартфон POCO F7 Ultra доступний у фірмових кольорах бренду – чорному та жовтому. Ціна новинки становить 31999 грн за конфігурацію 12+256 ГБ та 34999 грн за конфігурацію 16+512 ГБ пам’яті.
Актор Шон Бін, найбільший відомий ролями у «Володарі перснів» та «Грі престолів», давно перетворився на онлайн-мем — в основному через те, що його персонажів доволі часто вбивали на екрані
За майже 40 років акторської кар’єри персонажів Біна збивали зі скелі розлючені корови, обезголовлювали й четвертували, однак актор не вважає це мінусом, зважаючи на те, що ролі можна вважати важливими, а не прохідними.
«Я зрозумів, що було досить багато смертей. І нікому не потрібно мені про це розповідати. Це очевидно», — сказав Бін у недавньому інтерв’ю Radio Times. «Але я грав чудових персонажів, і подумав, що краще зіграю їх і помру, аніж отримаю когось прохідного, який житиме надалі».
Шон додав, що потік мемів початково змусив його задуматись про те, щоб помирати на екрані не так часто, але зараз його це аж ніяк не турбує. Хоча актор з обережністю уточнює: «В реальності я живий!».
Кампанія в соціальних мережах з хештегом #dontkillseanbean стартувала понад десять років тому, коли Бін зіграв агента ФБР під прикриттям Мартіна Одума в серіалі «Легенди», хоча насправді дві найпопулярніші в мемах й драматичні смерті принесли йому ролі Боромира у «Володарі перснів» та Нета Старка в «Грі престолів»
Керівник відділу маркетингу американської мережі TNT, яка випустила серіал «Легенди», Тріша Мелтон розповідала, що Бін «голосно сміявся», коли вперше дізнався про хештег.
«Він був на 100% за те, щоб його не вбили в “Легендах”. У нього чудове почуття гумору, і він насолоджується тим, що фанати розважаються».
Пізніше актор схарактеризував меми, як свою «ненавмисну спадщину».
Остання робота Біна — роль у новій бандитській драмі BBC під назвою «This City Is Ours». І, здається, там без жорстокості теж не обійдеться, оскільки актор вже сказав, що заборонить онуками дивитися нове шоу.
Варто зазначити, що попри те, що Шон отримав найбільшу популярність за «смертельними мемами», він не є рекордсменом із загибелі на екрані. За підрахунками Dexerto, персонажі актора вмирали 24-25 разів, що не так вже і багато у порівнянні з іншими зірками: Джон Херт зустрів свій кінець на екрані 43 рази, Вінсент Прайс і Денніс Гоппер по 48 разів, тоді як колега Біна по «Володарю перснів» Крістофер Лі втрачав своїх персонажів шалені 70 разів.
