З 27 червня в кіно стартував показ бойовика-трилера «Ефект парадокса» з Ольгою Куриленко та Гарві Кейтелем у головних ролях. Це повнометражний дебют в ігровому кіно режисера Скотта Вайнтроба, який до цього працював у короткометражному і документальному форматах. У рецензії нижче констатуємо, що кінокар’єра Ольги Куриленко звернула кудись не туди та розповідаємо, який насправді ефект справляє стрічка Вайнтроба.
Плюси:
присутність Гарві Кейтеля;
Мінуси:
погано все;
«Ефект парадокса» / Paradox Effect
Жанр бойовик, трилер
Режисер Скотт Вайнтроб
У ролях Ольга Куриленко, Гарві Кейтель, Мередіт Мікельсон, Талія Ассераф, Енджі Ківан, Олівер Тревена
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
В італійському місті Барі колишня наркоманка Каріна змушена гарувати на неприємній роботі з неприємним босом. До неї от-от має прилетіти 11-річна донька, але зустріти дитину в аеропорту у горе-матері не вийде. А все через те, що бідолашна стає свідком убивства. Ця подія занурює героїню у небезпечну кримінальну історію, де на кону буде стояти життя її малої.
Ольга Куриленко продовжує стрімко насичувати свою далеко не ганебну фільмографію добірним сміттям, зі зніманнями десь у Європі, написаним на серветці сценарієм та бюджетом у шість баксів (або фунтів стерлінгів чи євро, що не суть важливо). Торік ми журилися з того, що на екранах українських кінотеатрів з’явилося британське історичне непорозуміння «Королева Боудіка», яке було ще тим знущанням з глядачів. Буквально у травні вийшов бойовик Chief of Station, котрий оминув наш прокат і це, напевно, на краще. І ось черга доходить до не менш жалюгідного «Ефекту парадокса».
Варто відзначити, що вже другий тиждень поспіль виходить екшн з бойовою головною героїнею у кадрі. Минулими вихідними ми мали нагоду насолодитися безглуздою нудьгою під назвою «Шлях відплати», що прем’єрувалася на Netflix. «Ефект парадокса» — кіно з тієї ж опери, тобто так само невибагливе, абсурдне і до болю нудне. Тільки тут замість Джессіки Альби вже Ольга Куриленко розбирається з марними статистами.
Вже на самому початку творці намагаються запевнити глядача, що головним героям доведеться мати справу з жорстоким і дуже крутим італійським мафіозі. Відбувається це «залякування» в першу чергу завдяки присутності у кадрі ветерана Гарві Кейтеля, який невідомо що забув у цьому царстві несмаку. Звісно, кращі часи 85-річного актора, що за роки кар’єри знявся у Родрігеса, Тарантіно, Скорсезе, Рідлі Скотта тощо, вже далеко позаду, але навіть тут він додає персонажу хоч якоїсь авторитетності.
Тільки це не рятує загальну картину, де лиходійські амбіції обмежуються тим, що нестерпний дід викрав дітей і вимагає викуп, зібравши навколо себе півтори каліки з автоматами і засівши у якомусь закинутому приміщенні. Навіть гарний костюм джонуіківського штибу, ефектна сигара та псевдофілософські монологи Кейтеля не забезпечують цю містечкову банду необхідною мафіозною пристойністю.
Майже усе тут виглядає нелогічно і абсурдно — від цитування Ніцше і закадрового голосу радіоведучого, що систематично озвучує «гостросюжетні» події, до недолугих метань Каріни та її багатостраждального «напарника».
Із «Ефекту парадокса» могла вийти файна комедія, але, по-перше, сміятися зі старенького Гарві Кейтеля немає жодного бажання, і це абсолютно неправильно, а по-друге, творці видають такий серйозний вираз обличчя, ніби розігрують шекспірівську трагедію. Розряджає напружену ситуацію хіба що невтомний радіоведучий, і він здається єдиною людиною на світі, котрій дійсно цікаво, чим усе це неподобство закінчиться.
У фільмі є і цікавий момент, але він стосується саме фільмування. Зокрема, з очевидним використанням дрона, коли камера буквально виринає з вікна квартири надвір та прямує за автівкою. Ще можна згадати сцену, у якій донька головної героїні опиняється між двома стрільцями, прямо як Джон Коннор колись опинився у тісному коридорчику між двома пекельними породженнями клятого Скайнета.
Навіть офіційний постер стрічки безсоромно нам бреше та обіцяє більше, ніж власне пропонує кіно. На Ользі Куриленко і близько не буде костюмчика типу Кейт Бекінсейл в «Іншому світі», а про таку розкіш, як залучення гелікоптера, нехай навіть на дальньому плані, мріяти не доводиться. Максимум можна розраховувати на пару розбитих машин, що, наприклад, у світі Домініка Торетто зійде за ганьбу.
Що лишається в сухому залишку? Примітивний бюджетний екшн десь із пізньої фільмографії Брюса Вілліса. Зборисько скорботних облич з будь-якої стоматології вашого міста. І чергова «діва проти біди» у фільмі, котрий становить суцільну бідосю. Не інакше, це і є той самий ефект парадокса.