9 травня на сервісі Netflix вийшов детективний трилер з елементами чорної комедії «Бодкін», який складається з семи епізодів замість звичних для стримінгового гіганта восьми. Серед інших над виробництвом шоу також працювала компанія Higher Ground Productions, якою керують колишній президент США Барак Обама з дружиною. У рецензії нижче розповідаємо, наскільки місцева комедія виявилася дотепною, трилер — напруженим, а детектив — загадковим.
Плюси:
на початкових етапах історія спроможна заінтригувати; приємний вайб вузьких ірландських вуличок та безмежно красивих острівних пейзажів
Мінуси:
страшенно перевантажена зайвими речами історія; ледачі акторські виступи; серіал не працює як жанровий продукт (комедія не смішить, трилер не викликає необхідну напругу, а детектив не вражає)
«Бодкін» / Bodkin
Жанр трилер, детектив, комедія
Автор Джез Шарф
У ролях Вілл Форте, Шивон Каллен, Робін Кара, Девід Вілмот, Кріс Воллі
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Завжди усім незадоволену журналістку The Guardian Дав, в силу певних обставин та наполегливості редактора, командирують у богом забуте ірландське містечко Бодкін, де кілька десятиліть тому на свято Самайн сталося таємниче зникнення трьох людей. Дав мусить долучитися до популярного американського подкастера Ґілберта Павера та його помічниці Емми Сізерг. Вони планують назбирати матеріалу про цю оповиту мороком таємницю для свого наступного випуску.
Але по прибутті герої розуміють, що, на перший погляд, привітним жителям Бодкіна є що приховувати. Таким чином їхня легковажна пригода, ледь не відпустка, покликана збагатити контент для оцих ваших інтернетів, перетворюється на сповнене інтриг розслідування з високими ставками. Окрім горе-подкастерів в ньому фігуруватимуть ірландська мафія, румунський таксист, Інтерпол, місцеві черниці та навіть продавці вугрів (це ж унагі, так, Росе Геллере?).
Звісно, «Бодкін» далеко не перший проєкт, який розповідає про true crime подкасти та трошки божевільних персонажів, що женуться за кримінальними сенсаціями. Тут можна згадати хітовий «Убивства в одній будівлі» з зірками комедії Мартіном Шортом та Стівом Мартіном, а також торішній «Засновано на реальних подіях», у якому за мікрофон взялися Кейлі Куоко та Кріс Мессіна. Що цікаво, у всіх цих серіалах головних героїв було по троє. От тільки «Бодкін» серед них виглядає найменш захопливим, не кажучи вже про явно скромніший акторський склад.
Проблема цього шоу у тому, що воно пропонує мізерно мало цікавинок, себто дієвих твістів на свій тривалий хронометраж, та марно розпорошується на якісь непотрібні і другорядні речі.
На початку певна інтрига присутня, але чим далі просувається справа завзятих подкастерів, тим менш цікавою видається місцева таємниця. Це відбувається тому, що тут існують абсолютно зайві арки, які тільки затягують час та відвертають увагу від головного. Наприклад, натяки на любовні пристрасті чи присутність мафії абсолютно необґрунтовані, тому що не отримують належного розвитку. Чи комусь реально не начхати, що, попри численні намагання, двом дамочкам завжди щось заважає поцілуватися?
Основна ж сюжетна лінія тягнеться, немов жувальна гумка; в принципі, нею ж можна схарактеризувати будь-який типовий нетфліксівський продукт, яким цей серіал і виявляється. Коли під час перегляду ти довго маринуєшся, тобі підкидають якісь крихти на шляху до розв’язування цього химерного клубка (знайдена у ставку автівка з сюрпризами — непогано, мильнооперний твіст калібру «я твій батько, Шоне» — ганьба!), до кульмінації зникає будь-яке бажання розібратися, що ж сталося у тому клятому Бодкіні та чим цей маскарад закінчиться.
Не вийде тут до ладу і посміятися, коли вже шоу позиціюється і як комедія (зокрема, чорна). Чи то гумор надто британський, чи його авторам не вистачає комедійної винахідливості, але справжніх веселощів у сюжеті не передбачено.
Вілл Форте, який торік зображав повного ідіота у собачому божевіллі «Кудлаті перці», вельми далекий від образу легковажного дурника і виглядає якимось суцільно відстороненим, постійно надиктовуючи псевдофілософську маячню у свій диктофончик. Його персонаж викликає щиру байдужість.
Героїня ірландської акторки Шивон Каллен теж не спроможна претендувати на глядацький відгук. Таких персонажів краще викидати у смітник ще на етапі написання сценарію, настільки неприємною тіткою вийшла Дав. Єдиний, хто хоч якось запам’ятовується, це суворий бородатий чолов’яга у виконанні Девіда Вілмота.
«Бодкін» надто перевантажений зайвими сюжетними лініями, персонажами, діалогами. Вустами невдачливого подкастера Ґілберта Павера сценаристи не втомлюються повторювати, що справжня якісна історія несе надважливу функцію. Та при цьому вони самі чомусь забувають про цю до болю просту істину.