"Сьоґун" наступного сторіччя: огляд Rise of the Ronin

Вирішила Team Ninja одного дня створити коктейль з Assassin’s Creed, Nioh та Ghost of Tsushima, і отримала студія Rise of the Ronin — пригодницьку рольову гру у відкритому світі про Японію XIX століття, де ми у ролі безіменного роніна повинні вплинути на ситуацію в країні. І редакція gg, отримавши на огляд гру, вирішила зрозуміти специфіку такого поєднання. Сюжет гри вийшов непоганим, але і не захопливим. Це історія про політичні ігрища, де ми опиняємося в епіцентрі усіх подій. Події Rise of The Ronin нагадують книгу Клавела “Сьогун”, тільки у грі все відбувається на 150 років пізніше. На тлі популярного серіалу Netflix Сьоґун ця аналогія сама собою виникає.

Геймплей та атмосферу авторам вдалося створити на достойному рівні. Досліджувати відкритий світ, виконувати активності, хоч зазвичай і типові, та битися із застосування різної зброї та навичок було цікаво. І відбувається це все у період «Бакумацу», який  знаменував кінець сьогунату, початок нової ери та протистояння Сходу і Заходу. Тож часом ти просто ставиш на паузу усі самурайські та політичні обов’язки, щоб краще дізнатися про звичаї та колорит колись закритого від усього світу острова. Єдиний серйозний недолік Rise of the Ronin — візуал, який нагадує ранні роки ери PlayStation 4.

Синопсис

Після трьох століть правління сьоґунату Токугава комодор Меттью Перрі прибуває в Японію кінця XIX століття, а головний герой опиняється посеред місцевих міжусобних конфліктів, де він має обрати якусь зі сторін.

3 причини придбати Rise of the Ronin:

• Ви обожнюєте усе Японське
• Вам подобається бойова система у дусі souls-like
• Ви шукаєте гру у відкритому світі, де можна загубитися на 30+ годин

1 причина відмовитися від покупки Rise of the Ronin:

• Ви не готові грати у гру з графікою, яка не відповідає сьогоднішньому рівню

Швидкий перехід:

Що нового ми дізналися після огляду Rise of the Ronin

Rise of the Ronin найкраще підійде для тих, хто:

• не встиг пройти десятки ігор у відкритому світі, на кшталт Assassins’ Creed;
• мало або зовсім не грав у souls-like, але йому цікаво як воно все працює;
• взагалі не хвилюється щодо графіки в іграх.

Rise of the Ronin — хороша гра. Я провів у ній 30 годин, але розумію, що навряд чи вона зможе вразити тих, хто активно грає далеко не перший рік. Проєкт Team Ninja скоріше сподобається тим, хто за своє життя зіграв не у велику кількість ігор, і хоче тепер спробувати таке, щоб було багато активностей та невеликий челендж у боях. Rise of the Ronin явно знайде свою аудиторію, більша частина з якої потрапляє під мій опис. Просто ця аудиторія не така велика, як у більшості інших іграх Sony.

Сюжет: доля Японії у твоїх руках

Японія кінця 19 століття переживає далеко не найкращі часи. У період «Бакумацу» відбувається кінець сьогунату, до країни прибувають “чорні кораблі” американського комодора Меттью Перрі, а навколо спостерігаються хаос, смута, хвороби та політичні заворушення. І саме у цьому періоді опиняється наш головний безіменний герой, який після провалу одного із доручень, немов із корабельної гармати запускає себе в епіцентр усіх подій Японії тих часів.

Для тих, хто хоче знати більше

Епоха Бакумацу в Японії (1853-1867) ознаменувала закінчення сьогунату Токугава та передувала реставрації Мейдзі, яка радикально трансформувала країну. Цей період розпочався з приходу американського комодора Метью Перрі, який вимагав від Японії відкриття своїх портів для торгівлі, ефективно покінчивши з політикою ізоляції (сакоку). Реакція на зовнішній тиск та внутрішні конфлікти спричинили глибокі соціальні та політичні зміни. Зростання незадоволення сьогунською владою та прагнення до модернізації підштовхнули до реставрації Мейдзі, яка відновила імператорську владу та ініціювала процес індустріалізації та модернізації Японії. Епоха Бакумацу стала критичним моментом переходу Японії від феодальної ізольованості до статусу сучасної держави.

Протягом усієї історії нас чекають знайомства з багатьма персонажами, до частини з яких навіть прив’язуєшся, а паралельно з тим доведеться обрати свою сторону: опозицію чи сьогунат. Хоча ніхто не забороняє протягом історії взаємодіяти з двома сторонами, але в один момент треба буде зробити остаточний вибір.

Взагалі вибори під час проходження справді мають, хоч інколи і мінімальний, та все ж вплив на подальший розвиток подій. Наприклад, якщо під час однієї з місій помилувати боса, то пізніше його можна зустріти знову і завербувати до своєї команди, тож частину виборів потрібно робити ретельно і розуміти, що колись у майбутньому дії роніна можуть відгукуватися.

Та все ж назвати видатною сюжетну складову Rise of The Ronin я не можу. Для такої довгої історії хотілося б більше драми та напружених моментів. Особливо хотілося бачити більше драми навколо головного героя та його “опонента” з якими доводиться час від часу зустрічатися у запеклих битвах. (обійдемося без спойлерів)

Історія Rise of The Ronin явно не погана. Сюжетні місії можна проходити в кооперативі до 4 людей. У історії є гумор, цікаві герої, опис історичних подій тих часів, часом деякі події захоплюють подих, але повторюся, цього хотілося бачити більше на екрані. Тож якщо вам сюжет в іграх з відкритим світом не важливий — до історії питань взагалі не буде. Але якщо сюжет, як і для мене, ледь не найголовніший компонент в більшості іграх, то на фінальних титрах ви скажете “це було окей, але не вау”.

Геймплей: бийся, досліджуй, прокачуйся

Після вступу гра починає розкриватися, адже нас зустрічає відкритий світ, де є чим зайнятися, хоча ці активності вже є досить типовими для індустрії. Звільняти табори від ворогів, відкривати нові регіони, виконувати другорядні або випадкові квести, знаходити різні предмети, такі як заховані скрині з речами, збирати колекційні предмети, стрибати дахами будинків завдяки крюку-кішці, або просто сісти на коня та подорожувати Японією, чи зістрибнути зі скелі і летіти на саморобному дельтаплані.

І читаючи це все у вас певно в голові виникає одне питання: “Ну тобто схоже на Assasin’s Creed?”. Так, схоже. Але активностей не надто багато, щоб розгубитися (за винятком колекційних предметів), і виконується більшість із них за лічені хвилини. Додаємо до цього не найбільший ігровий світ та швидкі переміщенні і закривати активності у грі не так вже й нудно.

І мені ця історія нагадує огляд Banishers: Ghosts of New Eden. У обох іграх чогось прямо ультра мега цікавого в ігровому світі ви не знайдете, але разом з тим досліджувати не набридає завдяки компактності та відсутності перенасичення різним мотлохом. Однак враховуючи те, що сюжет зірок з неба не хапає, краще б все ж це була коридорна гра з більш пропрацьованим сюжетом.

Кайфова бойова система

У грі доведеться дуже багато битися. Проти нас будуть зазвичай люди різних типів: з мечами, з рушницями або здоровані, які відправлять вас на найближчу точку збереження за пару ударів. Бойова система водночас не проста, але зрозуміла. “Затикати” ворога, навіть звичайного, буде проблематично. А проти великих ворогів чи босів — це смерть за декілька секунд.

І що ж робити? Опанувати механіку парирування ударів. Потрібно дочекатися атаки ворога і в останній момент відбити її. Тільки враховуйте, що ворог може використати комбінацію атак з різною інтенсивністю, тому на полі бої постійно треба аналізувати та завчати удари кожного. Чим більше ви відбиваєте та атакуєте противника — тим швидше у нього заповнюється шкала “страху”. Як тільки вона дійде до максимуму — ви можете завдавати сильного удару, який відніме або частину здоров’я, або взагалі усе.

Найбільший кайф — відбивати атаки проти складного боса, коли ти чуєш, як ваші клинки кожну секунду зіштовхуються у напруженій битві, але ти виявляєшся сильніше, і твій нищівний удар виводить тебе переможцем.

Зараз у вас виникає друге питання: “А бити то чим їх всіх?”. Катани, списи, великі мечі, револьвери, рушниці, а для стелсу ідеально підходить лук. Вибрати завжди є з чого. Одночасно можна носити два види холодної зброї і два види вогнепальної зброї. Для балансу найкраще брати одну легку зброю, як катану, та одну тяжку, як спис. Також протягом проходження для кожної зброї відкриваються свої стилі бою, вони потрібні для різних типів ворогів. Якщо грали у Ghost of Tsushima, то вам ця система вже знайома.

Ще великим плюсом є те, що предметів у грі знаходиш так багато, що часом вже й не знаєш, що краще обрати. Ще ж про обладунки не забуваємо, яких теж протягом проходження збирається стільки, що можна окремий показ моди проводити.

Та у цьому всьому важливо уловити одну деталь: якщо ви грали багато у souls-like, бойова система Rise of the Ronin може взагалі не викликати ніяких почуттів. Я з подібними іграми майже не дружив, і для мене це було щось нове і цікаве. Тим паче у гри є 3 рівні складності, тож опанувати її зможе практично кожен.

Як стати кращим воїном?

У грі присутні декілька гілок навичок. Отримали новий рівень — отримали бали — витратили на новий навик. Також для деяких навичок потрібні спеціальні бали, які відповідають тій чи іншій гілці, але їх дають за різні активності і збираються вони легко. Під кінець гри у мене були відкриті практично усі навички. Тож як і у ситуації з отримання зброї чи броні — гра вас не душить, а таке ми тільки підтримуємо.

Ще існують предмети, які на короткий час покращують вас. Наприклад, можна зробити свою катану вогняною, отруйною або електризованою, що особливо корисно проти босів, адже це призводить до додаткового урона та пасивних ефектів, які також будуть віднімати показники здоров’я у ворога.

Тож геймплей гри — найсильніший елемент. Цікава бойова система, де треба постійно думати, багато зброї, броні, предметів для покращення, гілка навичок та відкритий світ, який не душить сотнями активностей. Та як вже було сказано вище, це все зайде тій аудиторії, яка не багато встигла пограти в ігри. Тим, хто має за плечима досвід із десятка, а то і сотні пройдених ігор, Rise of the Ronin надовго в пам’яті не залишиться.

Технічна сторона Японії 19 століття

На PlayStation 5 гра працює непогано, але не завжди вдається тримати 60 fps, і часом відбуваються просадки до 50-45 кадрів, особливо на відкритій місцевості. Ще інколи траплялися візуальні баги, але критичних не було ні разу, а разом з тим за усі 30 годин гра не вилітала.

Візуал, що загубився у часі

Візуально гра не вражає. Звичайно, Team Ninja ніколи не робили акцент на графіці, але Rise of the Ronin нагадує гру 2013 року, а не 2024. У грі не так багато деталізованих об’єктів, анімації обличчя не на найвищому рівні, з дальністю промальовування теж є біда, і текстури можуть з’являтися прямо на очах. Я не відношу себе до тієї категорії гравців, яким треба виняткова ультрареалістична графіка. Мені нормально зараз проходити ігри 2000-х років, але все одно від проєкту не інді-студії у 2024 ти очікуєш явно більшого. Тож Team Ninja головне зараз засвоїти усі уроки та зробити наступну гру ще краще, бо ігри цієї студії хороші, але їй пора виходити на новий рівень.

Аудіосупровід занурює у тогочасну Японію

А от до звукового супроводу питань немає. Усі композиції відповідають японській естетиці, ембієнт також приємний та допомагає із зануренням в атмосферу і актори гарно постаралися над озвученням своїх персонажів. Тож за це авторів можна тільки похвалити.

Якою ми запам’ятаємо Rise of the Ronin

Rise of the Ronin запам’ятається як гра, що здатна зацікавити “новачків” індустрії, але практично не може запропонувати чогось цікавого тим, хто давно грає в ігри. Team Ninja вдалося написати непогану історію, зробити цікавий геймплей та передати атмосферу Японії тих часів, однак найбільше підвела саме візуальна складова. Якщо ви тільки вивчаєте світ ігор — я б радив звернути увагу на проєкт. Усі інші вже певно пройшли Ghost of Tsushima, тож залишається лише побажати удачі Team Ninja, і мені щиро хочеться вірити, що наступного разу ми скажемо: “Студія вийшла на новий рівень”.

П’ять речей, які потрібно знати про Rise of the Ronin

• Rise of the Ronin — пригодницька гра у відкритому світі студії Team Ninja
• Гра охоплює період «Бакумацу», який знаменував кінець сьогунату в Японії
• Рішення гравця впливають на подальші події в історії
• Найслабший елемент гри — візуал, який нагадує 2013
• Найкраще у грі ситуація з геймплеєм. Битися та досліджувати світ не набридало навіть на 30 годині

Для тих, хто хоче знати більше

Adblock test (Why?)