Дослідники підняли з глибини у 240 метрів у Балтійському морі керни осаду із стародавніми водоростями, деякі з яких, залишаючись живими, перебували у неактивному стані протягом 7 тис. років.
Крихітні ниткоподібні водорості Skeletonema marinoi залишались неактивними протягом тривалого часу, позбавлені світла та кисню. Вони не росли і не проводили фотосинтез. Найстірішій з них, за оцінками дослідників, 7 тис років. Незважаючи на це, водорості у створених науковцями сприятливих умовах повністю відновили життєздатність.
Керни осаду були вилучені дослідниками експедиції судна Elisabeth Mann Borgese з дна східно-готландської улоговини, частини Балтійського моря, у якій практично повністю відсутній кисень через погану циркуляцію та швидкий розпад органічних речовин. Через недостатню кількість кисню клітини водоростей перебували в неактивному стані протягом тисяч років, не розкладаючись.
У недоторканих шарах осаду науковці виділили спори мікроскопічних діатомових водоростей Skeletonema marinoi, цвітіння яких відбувається кожної весни у прибережних водах. Науковці повернули неактивні клітини водоростей до життя у лабораторних умовах. Наймолодша група перебувала у неактивному стані усього 3 роки. Найстаріша — перебувала у стані «сплячки» протягом багатьох тисячоліть.
За словами вченої з Інституту досліджень Балтійського моря ім. Лейбніца Сари Боліус, повернені у активний стан водорості не тільки вижили, а ще й не втратили жодних біологічних функцій. Вони почали рости, ділитись та проводити фотосинтез, як і їхні сучасні нащадки.
Водорості також допомогли науковцям ще краще засвоїти технологію, яка отримала назву «екологія воскресіння», що передбачає вирощування у лабораторії істот, які існували у минулому за допомогою отриманого з водойм біоматеріалу. У контрольованих лабораторних умовах, за низьких температур, при слабкому світлі і у стирілізованій воді Балтійського моря науковці повернули до життя 9 груп водоростей Skeletonema marinoi.
Тільки но водорості зазнали впливу кисню та світла, то одразу ж почали рости. Вони утворювали ланцюги, проводили фотосинтез і розмножувались як і їхні сучасні аналоги. Під мікроскопом вони виглядали майже так само, як і сучасні представники їхнього виду.
«Той факт, що нам вдалося успішно реактивувати такі старі водорості зі стану спокою, є важливим першим кроком у подальшій розробці інструменту «екологія воскресіння» у Балтійському морі. Це означає, що тепер можна проводити «експерименти з тимчасовими стрибками» на різних стадіях розвитку Балтійського моря у лабораторних умовах», — пояснює Сара Боліус.
Подібний стан анабіозу характерний для багатьох організмів та насіння деяких рослин за несприятливих умов. До цього науковцям вдавалось повернути до життя переважно стародавніх наземних істот. Вік найбільш старого організму, що приживає у воді і якого вдалось реанімувати, складав 700 років, і він відносився до прісноводних ракоподібних.
«Що стосується істот, що проживають у воді, то найстаріша згадка про відроджений і зростаючий вид відноситься до ракоподібного Daphnia pulicaria з 700-річного шару відкладень озера Саут-Сентер в Міннесоті. Життєздатні клітини, що проросли зі сплячих клітин діатомових водоростей (спори) і ціанобактерій (акінети), були виявлені в 6600-річних безкисневих відкладах Балтійського моря (впадина Ландсорт) і майже 2000-річних озерних відкладеннях Франції відповідно», — наголошують дослідники.
І хоча науковцям досі повністю невідомо, як діють подібні механізми виживання, існують свідчення того, що спори Skeletonema marinoi не перебувають у стані абсолютної неактивності. Результати досліджень свідчать, що вони здатні засвоювати азот та інші органічні сполуки навіть за відсутності сонячного світла та кисню.
Незліченна армія. Мікроорганізми стають ворогами людства на тлі глобального потепління
Джерело: ZMEScience
