Нарешті демографічна група, яку Disney ігнорувала останнє десятиліття, проявила своє значення для студії. За повідомленнями Variety, керівництво почало звертатись до продюсерів та сценаристів у пошуку фільмів, які можуть привернути увагу хлопців і чоловіків від 13 до 28 років.
Ця демогрупа, звана зумерами, нібито роками “пасувала” перед фільмами Marvel та “Зоряними війнами”, віддаючи перевагу відеоіграм та вірусному мем-кіно, на кшталт цьогорічного “Minecraft”.
Іронія тут не прихована і дуже велика: це та сама Disney, яка придбала Marvel і Lucasfilm для того, щоб гарантувати чоловічу аудиторію, але зрештою “вбила” франшизу Star Wars з допомогою Кетлін Кеннеді й постраждала від “втоми від супергероїки”. Досить часто в ігрових фільмах студія спиралась на рімейки (для міленіалів, які разом зі своїми дітьми “шалено поглинають” проєкти, на кшталт “Короля Лева” чи “101 далматинця”) та жіночо-орієнтовану інтелектуальну власність, не лишаючи в розробці нічого, що нагадувало “хлопчачий фільм” з часів “Індіани Джонса” та “Піратів Карибського моря” (хоча останній проєкт теж, за чутками, розглядав “жіночу версію” з Марго Роббі).
“Дзвінки надходять на тлі того, що машина “Зоряних війн” намагається створити будь-який кінопроєкт, а жанр супергероїв щохвилини втрачає аудиторію”.
Тут доцільно згадати слова Джорджа Лукаса, який радив керівництву Disney та режисеру фільму “Хан Соло” Рону Говарду “не забувати”, що “Зоряні війни” мають бути орієнтовані на “12-річних хлопчиків”. Видається, їх почули не всі.
Завдання повернути чоловіків “Покоління зумерів” лягло на плечі колишнього боса Searchlight Pictures Девіда Грінбаума, який нині керує ігровим кіно Disney, а також Дарії Черчек, яка контролювала такі хіти, як “Їжак Сонік” та “Усміхайся” в Paramount. Кажуть, що вони шукають пропозиції пригодницьких та фільмів жахів.
Наразі за часткою ринку для покоління зумерів Disney відповідає Sony Pictures та Paramount (10% покупців квитків у 2024 році). Це на два пункти вище за Universal і на два пункти нижче за Warner Bros. Одночасно з наймом Грінбаума та Черчек, корпорація придбала частку акцій ігрового гіганта Fortnite за $1,5 млрд. Хоча два джерела повідомляють, що Disney не має прав на екранізацію Fortnite, що, здавалося б, є очевидним способом заманити зумерів до кінотеатрів.
Процесор власної архітектури Google Tensor G5 вперше виготовляється на виробничих лініях TSMC. Це пов’язують як з недосконалістю виробничого процесу 3-нм у корейців, так і з можливим «витоком» технологій для власних чипів Exynos. Google стверджує, що G5 став найбільшим проривом з часу переходу на процесори власного виробництва. Інформація, розміщена на офіційній сторінці вказує, що G5 у порівнянні з G4 має на 60% потужніший блок TPU і на 34% потужніший процесорний модуль. Якщо нейронний модуль TPU дещо специфічний і заточений саме під обчислення Google, то потужність процесорних і відео-блоків можна порівняти з конкурентами напряму. І, судячи з перших непрямих порівнянь (прямі з’являться, коли Pixel дістануться реальних покупців), G5 все одно не стане конкурентом Qualcomm.
AnTuTu
Snapdragon 8 Gen 3 випереджає Tensor G5 із 1 768 372 проти 1 140 286 балів — це різниця майже 55 % у продуктивності загалом. Більш докладно:
CPU: 441 650 vs 313 500 (+41 %)
GPU: 653 105 vs 394 695 (~+66 %)
Пам’ять: 371 609 vs 246 571
UX: 302 008 vs 185 520
Geekbench
Single-core: Tensor G5 — 2 296, Snapdragon — 2 216. Tensor трошки випереджає, але суто номінально Multi-core: Snapdragon — 6 791 проти Tensor — 6 203, тобто перевага близько 9.5 %
Tensor G5 це дійсно еволюційний розвиток Tensor G4. Користувачі без сумніву отримають приріст продуктивності. Але загалом він заледве конкурує з не новим субфлагманським Snapdragon 8 Gen 3. Ні про яку конкуренцію з Snapdragon 8 Gen 5, ні, тим паче, з Snapdragon 8 Elite Gen 2, мова не йде. Це не критично, адже навряд чи багато користувачів дійсно впираються у продуктивність сучасних процесорів. Мабуть, єдиний дійсно критичний параметр — це графічний чип. Adreno став найкращим рішенням для ігор на Android-смартфонах і ця графіка є лише в Snapdragon. Тож, якщо ви граєте в сучасні ігри, вірогідно, Pixel 10 все ще не для вас.
71% чоловіків-айтівців бояться мобілізації: головна причина думати про еміграцію
Ресурс DOU знову провів літнє зарплатне опитування, але цього разу особливу увагу приділив питанню еміграції. Чи справді українські ІТ-фахівці масово виїдуть, коли відкриють кордони? Результати показали, що все не так однозначно, й на таке рішення впливає низка причин.
В цілому, частка людей, що думають про переїзд, приблизно відповідає частці тих, хто взагалі не розглядають цей варіант. При цьому чоловіки частіше планують виїзд, ніж жінки. Ті, хто має бронь чи відстрочку від служби, більше схильні лишатися вдома. Найбільше планів на переїзд — у жителів сходу й півдня. Головні причини виїзду — недовіра до влади і відчуття небезпеки.
При цьому Майже половина ІТ-фахівців, які вже виїхали за кордон, ще не вирішили, чи повертатися. Чоловіки, старші за 25 років і ті, хто добре заробляє, рідше хочуть назад.
Хто і як думає про еміграцію
За рік настрої щодо виїзду з України майже не змінилися: 48% ІТ-фахівців думають про переїзд (у 2024 році було 51%). З них:
2% готуються виїхати найближчим часом;
12% поїдуть, щойно відкриють кордони;
26% просто думають, але нічого не роблять;
8% хочуть пожити за кордоном і потім повернутися.
Така сама частка — 48% — не планує нікуди їхати. 14% точно лишаються, у 27% таких планів немає, але вони й не розглядають виїзд. Ще 7% вже повернулися з-за кордону.
Чоловіки та жінки
Суттєво відрізняються плани на еміграцію серед чоловіків та жінок:
Серед чоловіків 16% активно планують виїзд, серед жінок лише 5%.
Думають, але поки нічого не роблять: 29% чоловіків і 19% жінок.
А от повернулися більше жінок — 14% проти 3% серед чоловіків.
Не збираються їхати: 49% жінок і 38% чоловіків.
Вік і доходи
Молодь більше хоче змін. До 25 років за кордон хочуть 53% опитаних, серед старших — 45%. Молоді також більше серед тих, хто хоче спробувати життя за кордоном і потім повернутися (13% проти середнього значення 8% серед усіх).
Доходи не сильно впливають на бажання виїхати. Хіба що серед жінок з доходом понад $5000 трохи більше тих, хто хоче поїхати найближчим часом (10% проти 5%). У чоловіків таких залежностей немає.
Для чоловіків головне інше — чи є бронь від армії. Якщо немає, вони частіше думають про виїзд. Найменше планують емігрувати ті, хто вже відслужив (31%).
Де живуть і що планують
На заході країни емігрувати хочуть рідше. У Львові, Тернополі, Рівному, Чернівцях, Луцьку та Хмельницькому активно планують виїзд менше ніж 12% ІТ-фахівців.
На сході та півдні ситуація інша: у Дніпрі, Одесі, Полтаві, Сумах і Миколаєві активно готуються виїжджати 15-20%.
Є винятки. У Харкові кількість охочих виїхати така сама, як у Львові (44%). Можливо, ті, хто хотів поїхати, уже зробили це. А от в Ужгороді 20% планують виїхати, коли відкриють кордони. Це один із найвищих показників. Ймовірно, частина тих, хто переселився на Закарпаття, тепер планує наступний крок — за кордон.
Чи повертаються ті, хто вже виїхав
Із поверненням в Україну ситуація різна. Майже половина (42%) ще не визначилися. 37% точно не хочуть повертатися. 20% планують повернутися. За рік зросла кількість тих, хто ще думає (42% проти 32%), і зменшилася частка тих, хто не планує повертатися (37% проти 45%).
Жінки трохи частіше планують повертатися, чоловіки — лишатися. Молоді теж більше серед тих, хто хоче назад, або ще не визначився. А от серед старших більше охочих залишитися.
Цікаво, що фінанси тут грають більшу роль. Ті, хто витрачає більше, ніж заробляє, частіше хочуть повернутися (24% проти 20%). А ті, хто має запас грошей, навпаки більше думають лишатися (39% проти 35%).
Країна проживання теж впливає. Найбільше планів на повернення у тих, хто живе в Угорщині (42%), Хорватії (37%) та Румунії (36%). А от з Канади (8%) і США (10%) хочуть повернутися найрідше. У Європі найнижчі показники — з Кіпру (4%), Чехії та Португалії (9%), Німеччини (13%) і Іспанії (15%).
Чому виїжджають
Головні причини для виїзду з України цілком очевидні — війна і пошук безпеки. Це сказали 65% тих, хто хоче поїхати з України, і 67% тих, хто вже за кордоном і не планує повертатися.
Для чоловіків на першому місці ще й страх мобілізації (71%). Для жінок важливішим є стрес (68%) і безпечне життя (64%). Також багато хто говорить про недовіру до влади та держави (69% тих, хто ще в Україні, і 56% серед тих, хто за кордоном).
Молодь до 25 років частіше хоче виїхати через інші мотиви: цікавість до світу (52%), нові можливості (39%), кращу інфраструктуру й соціальні гарантії (35%), а ще вищі зарплати (34%).
Чому залишаються
Найголовніша причина для того, щоб залишатися в Україні — це родина. Цей мотив назвали 68% тих, хто залишився, і 62% тих, хто за кордоном, але думає повернутися. Ще один важливий привід, щоб залишитися — віра в Україну та бажання брати участь у відбудові (65% і 54%).
Велику роль відіграє й адаптація. 72% тих, хто хоче повернутися, сумують за своїм життям в Україні — мовою, культурою, звичним середовищем. 42% не відчувають себе “своїми” за кордоном. 58% кажуть, що з самого початку не планували залишатися, а сприймали евакуацію лише як тимчасове рішення.
Схожі аргументи є й у тих, хто взагалі не хоче їхати. 46% не готові починати все з нуля. 39% вважають, що послуги в Україні кращі. 32% не відчувають себе комфортно в іншій країні. А 37% просто задоволені тим, що мають тут.
Пем Грієр у фільмі Квентіна Тарантіно “Джекі Браун” / 1997, Miramax Films
Уявна частина доробку Квентіна Тарантіно містить багато нереалізованих проєктів. Найвідоміші — “Убити Білла 3”, “Брати Вега” та “Зоряний шлях”, але був ще один менш відомий проєкт.
Свого часу Тарантіно взяв шість років перерви між зніманням “Джекі Браун” та “Убити Білла” – достатньо довго, щоб зняти якийсь фільм. Як повідомляє World of Real, у нещодавньому інтерв’ю режисер згадав про цю перерву та зізнався, що пауза сталася тому, що він “став надто відомим”. Озираючись у минуле, Квентін шкодує про це та зізнається, що тоді навіть точно знав, який фільм зняв би, якби тимчасово не відійшов від справи.
“У той час я думав про свою екранізацію “Костюму” (The Outfit) з Робертом Де Ніро в ролі Паркера, Гарві Кейтелем як його партнером і Пем Грієр. І є частина мене, яка дуже бажає, тепер, коли вони стали старшими та не можуть цього зробити, щоб я міг зробити це”.
Тарантіно завжди приваблювали романи Річарда Старка Паркера, які стали джерелом й фільму джерела, що стосувалося й кримінальної драми “Постріл в притул” (Point Blank, 1969). Його метою була третя книга, “Костюм”, яка пов’язана з першими двома частинами та утворює цілісну трилогію.
Звичайно, на той час “Костюм” вже з’явився в екранізації 1973 року, режисером якої був Джон Флінн. У цій версії знялися Роберт Дюваль, Джо Дон Бейкер та Карен Блек. Історія розповідає про Ерла Макліна, професійного чиказького кілера, який розплутує смертельно небезпечне павутиння мафіозних інтриг та зрад. Після невдалого пограбування Маклін виявляє, що його команду скомпрометовано, і повинен вистежити інформатора, захищаючи себе та своїх союзників. Напружений, але стриманий кримінальний трилер робить акцент на стратегії, вірності та прихованій напрузі боротьби за владу в злочинному світі, а не на показному насильстві.
50 років потому: люди старіють, а франшизи – ні. Джерело: Warner Bros.
Кіберпанк знову оживає. Amazon нарешті визначився з датами виходу серіалу “Blade Runner 2099” – продовження культової історії “Того, хто біжить по лезу”. За даними Deadline, прем’єра відбудеться на Prime Video у 2026 році.
Проєкт довго залишався в тіні: вперше про нього заговорили ще у 2022-му, але після перших чуток настала тиша. Тепер серіал уже перебуває на стадії постпродакшену, і це означає, що реальний реліз не за горами.
Що відомо
Сюжет тримають у секреті, але назва натякає: події розгорнуться приблизно через 50 років після “Blade Runner 2049”. У роботі бере участь сам Рідлі Скотт (Ridley Scott), режисер оригінальної картини 1982 року. Його роль у проекті, найімовірніше, продюсерська, але сам факт участі дає фанатам привід сподіватися на атмосферу, близьку до канону.
У касті вже підтверджена зіркова команда: Мішель Йео (Michelle Yeoh), володарка “Оскара”, зіграє одну з ключових ролей. До неї приєднаються Гантер Шафер (Hunter Schafer), Дімітрі Аболд (Dimitri Abold), Льюїс Гріббен (Lewis Gribben), Кейтлін Роуз Дауні (Katelyn Rose Downey) і Деніел Рігбі (Daniel Rigby).
Постер “Той, хто біжить по лезу” 1982 р. Ілюстрація: Warner Bros.
Чому це важливо
“Blade Runner” завжди був більше, ніж фантастика: це історія про людину і машину, пам’ять та ідентичність. Кожен новий проєкт за франшизою – шанс зазирнути в майбутнє очима, які сумніваються, де проходить межа між живим і штучним.
Тепер головне питання: чи зуміє Amazon утримати дух оригіналу або глядачі отримають черговий “візуальний атракціон” без філософської глибини? Відповідь – у 2026 році.
22 серпня на сервісі Hulu відбулася прем’єра драматично-комедійного трилеру про пограбування “Ені-Бені” (це локалізація, запропонована Вікіпедією), який став дебютною повнометражною роботою режисера та сценариста Шона Сіммонса. Що не так з його творінням — виклали в рецензії нижче.
Плюси:
бадьорий початок; дві погоні, які хоч якось розбурхують приспаного глядача;
Мінуси:
нескінченні нудні діалоги, що ризикують стати тортурами для глядача у ніби як фільмі про пограбування; тональні гойдалки, через які автори ніяк не можуть визначитися з жанровою приналежністю свого дітища; інертні акторські виступи; катастрофічно мало екшену як для кіно з погонями з бюджетом у $50 млн;
4/10
Оцінка ITC.ua
“Ені-Бені”/ Eenie Meanie
Жанр трилер про пограбування, драма, комедія Режисер Шон Сіммонс У ролях Самара Вівінг, Карл Глусман, Стів Зан, Енді Гарсія, Рендалл Парк, Маршон Лінч, Майк О’Меллі, Кріс Бауер Прем’єра Hulu Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Крута водійка Еді на прізвисько Eenie Meanie колись допомогла спільникам обчистити не один банк, та у підсумку вирішила зав’язати з кримінальним минулим. Одного разу, завітавши до свого колишнього бойфренда Джона, щоб розповісти звістку про вагітність, вона намагається допомогти тому, адже бідолаха знаходився у вкрай скрутному становищі. Це призводить до того, що Еді змушена погодитися на “останню справу”, а саме — викрасти $3 млн в одному з казино. В іншому випадку Джону буде непереливки.
У 2017 році на екрани вийшов кримінальний екшн-трилер “На драйві”, тоді ще з не скасованим Кевіном Спейсі — чергова історія про професійного водія, який, скажімо так, обслуговував злочинців. Та стрічка Едгара Райта стала касовим і критичним хітом; “Ені-Бені” натомість вирішили випустити одразу на стримінгу, але краще б цей фільм взагалі не відбувся. Адже його можна назвати повною антитезою характеристики “драйвовий” — настільки тут усе сумно, кволо і скорботно.
Хоча на диво бадьорий початок все ж налаштовує на зухвалий драйв.
Не встигли ми до ладу помилуватися красунею Вівінг, як вона вплутується у серйозні розбірки, і от уже разом з абсолютно голим Карлом Глусманом змушена рятуватися від головорізів. Поки той натягує на себе знайдені похапцем гламурні леопардові труси, войовнича білявка без сумнівів хапається за рушницю. Ще кілька миттєвостей, і бам! — один з епізодичних персонажів випилюється так само стрімко, як і з’явився.
Але незабаром початкова запальна подієвість поступається місцем нудним нескінченним діалогам, причому їхня кількість настільки велика, що не зайвим буде назвати “Ені-Бені” фільмом саме діалоговим. Біда у тому, що Шон Сіммонс — явно не Тарантіно, і відповідно запропоновані ним нескінченні балачки не захоплюють від слова зовсім. Щобільше, витерпіти цю псевдодраматичну маячню стає ще тим випробуванням.
Не додає приводів вболівати за стражденних і той факт, що персонаж Глусмана — повний ідіот, і тільки читерська вагітність головної героїні змушує повірити у те, що вона з якогось дива знову і знову продовжує вовтузитися з цим йолопом. Та й сама Еді не викликає особливої емпатії — холодний відсторонений перфоманс Самари Вівінг ніби символізує байдужість усіх присутніх до того, що відбувається на екрані.
Щодо екшенового, грабіжницького компонента — у нас тут наче як заявлений фільм про пограбування, — цей складник займає відсотків 25 хронометражу. Та й ті жалюгідні крихти абсолютно не вражають. Перед приспаним глядачем промайнуть дві нещасні посередні погоні, і це рівень пізньої фільмографії Брюса Вілліса.
А стосовно самого пограбування, то над ним творці точно не заморочувалися. Сценарної вигадки вистачило максимум на те, щоб просто виставити $3 млн доларів на блюдечку — приходьте, забирайте, люди добрі. Ще й транспортом для втечі вас залюбки забезпечимо.
З огляду на кількісно (та й зрештою якісно) блідий екшн виникає логічне запитання: а на що, власне, були витрачені солідні $50 млн. бюджету, якщо переважна більшість сцен — це просто розмови ні про що? Дивина та й годі.
Якщо маєте на меті переглянути щось динамічне на тему пограбувань, та ще й з погонями — краще вже подивитися той самий п’ятий “Форсаж” (2011), або, скажімо, “Пограбування по-італійськи” (2003). Якщо хочеться тривалих, але захопливих діалогів у кримінальному сетингу — до ваших послуг ранній Тарантіно. Якщо ж бажаєте помилуватися великими красивими очима Самари Вівінг, яка для чогось псує собі фільмографію усіляким непотребом, але щоб і кіно було притомним, доцільніше звернути увагу на щось з минулих років, наприклад, “Гру в хованки” (2019).
А нам, глядачам, як напевно і Енді Гарсії, що зіграв тут кримінального авторитета Ніко, тільки й лишається, що сумувати. Зокрема з того приводу, що ще якихось 20-25 років тому історії про пограбування могли становити щось калібру “Друзів Оушена”, а не сценарно і подієво мертву нісенітницю на стримінгу, про яку завтра ніхто й не згадає.
Висновок:
Цей фільм до ладу і не драма, і не комедія, і не особливо кримінальний трилер про пограбування. Словом, ні пава ні ґава.
Австралійський Commonwealth Bank навів корисний приклад того, як не слід впроваджувати ШІ. Він не впорався з роботою служби підтримки банку.
Нещодавно банк оголосив, що 45 працівників служби підтримки клієнтів будуть скорочені та замінені “голосовим ботом” на базі штучного інтелекту, щоб зменшити обсяг дзвінків та автоматизувати прості відповіді. Невелику кількість співробітників залишили для обробки складніших запитів. Бот виявився нездатним виконати цю роботу, тож скорочених працівників знов наймають.
Раніше Банк стверджував, що “голосовий бот” призвів до зменшення кількості дзвінків. Але австралійська профспілка фінансового сектору заперечує це твердження:
“Члени профспілки доповіли нам, що це відверта брехня, яка не відображає реальності того, що відбувалося під час прямого банківського обслуговування. Обсяг дзвінків насправді зростав, і CBA намагався впоратися з ситуацією, пропонуючи співробітникам понаднормову роботу та доручаючи керівникам команд відповідати на дзвінки”.
Банк попросив вибачення у співробітників, яких торкнулося скорочення та скасував власне рішення. Речник банку повідомив TechRadar, що початкова оцінка “недостатньо врахувала всі відповідні бізнес-міркування, і ця помилка означає, що посади не були надлишковими”.
“Ми перепросили відповідних співробітників та визнаємо, що нам слід було ретельніше оцінювати необхідні посади. Наразі ми підтримуємо постраждалих співробітників і надали їм вибір: продовжувати виконувати свої поточні обов’язки, перевестися на іншу роботу в рамках CBA або ж звільнитися з організації”.
CommBank не відвернувся від технології ШІ повністю. Він нещодавно оголосив про партнерство з OpenAI у розробці рішень з виявлення кібершахрайства, а також “надання більш персоналізованих послуг” своїм клієнтам. Це не єдина компанія, яка шкодує через невдале впровадження ШІ. У Великій Британії понад половина підприємств, які замінили працівників штучним інтелектом, вважають це рішення невдалим та сумніваються у персппективах такої заміни.
Pixel 10 з 128 ГБ розчаровує: повільніша пам’ять у смартфоні за $799
Google нарешті наздогнала конкурентів, адже вся нова лінійка Pixel 10 отримала новішу й швидшу пам’ять UFS 4.0. Для порівняння, у версії Pixel 9 використовувалася пам’ять UFS 3.1. Проте компанія знову пішла на спрощення в базових моделях. Це означає, що покупцям доведеться миритися з повільнішою пам’яттю у версіях Pixel 10 і Pixel 10 Pro з 128 ГБ сховища. Виходить, Google знову знайшла спосіб урізати витрати, і тим, хто хоче смартфон із швидкою пам’яттю UFS 4.0, доведеться уникати саме цих версій.
Щоб отримати UFS 4.0 у моделях Pixel 10, варто вибирати конфігурації з обсягом пам’яті від 256 ГБ. Це означає доплату $100 незалежно від того, який саме смартфон ви берете. При цьому добра новина в тому, що старша модель Pixel 10 Pro XL від початку не має цієї проблеми: навіть базова версія комплектується 256 ГБ сховища та одразу працює з UFS 4.0.
Що не так з Pixel 10 з 128 ГБ
У базових Pixel 10 та Pixel 10 Pro з 128 ГБ сховища Google застосовує повільнішу й менш енергоефективну пам’ять UFS 3.1. Для порівняння: UFS 4.0 забезпечує до 200% швидший обмін даними та споживає до 46% менше енергії. На практиці це означає відчутно швидший запуск застосунків і кращу реакцію смартфона завдяки вищим показникам IOPS (операцій вводу/виводу). Додатково зростає швидкість виконання повсякденних завдань.
Підвищені швидкості читання й запису роблять моделі Pixel 10 із більшим сховищем надійнішими у важких сценаріях. Наприклад, вони можуть стабільно записувати відео у форматі 4K без падіння продуктивності. І хоча сама по собі UFS 3.1 не є “поганою” технологією, питання ціни стає критичним. Коли смартфон коштує від $799, використання старішого стандарту пам’яті виглядає сумнівно, навіть з урахуванням того, що всі моделі серії отримали новий 3-нм процесор Tensor G5.
І взагалі, обсяг 128 ГБ у флагманській лінійці смартфонів у 2025 році вже виглядає дивно. Наприклад, Xiaomi надає таку ж стартову місткість сховища в бюджетному Redmi Note 15 за $139 (хоча й повільнішу UFS 2.2).
Розробники показали здібності Харлоу (Harlowe) – науковиці та інженера, яка за допомогою хитромудрих механізмів здатна маніпулювати гравітацією і створювати силові поля з різними ефектами. Наприклад, Гарлоу може занурити ворога в бульбашку, щоб перемістити його в інше місце або просто розірвати на атоми.
Деякі поля Харлоу мають подвійний ефект: вони підсилюють її союзників і шкодять ворогам, що буде особливо ефективно у великих битвах.
Більше про здібності Харлоу можна дізнатися з ексклюзивного 35-хвилинного геймплейного ролика, опублікованого Insider Gaming.
Коли чекати
Реліз Borderlands 4 відбудеться 12 вересня на PC (Steam, Epic Games Store), PlayStation 5 і Xbox Series, а версія для Nintendo Switch 2 вийде 3 жовтня.
Google повідомила на своєму заході Made by Google 20 серпня 2025, що нова лінійка Pixel 10 перейшла з UFS 3.1 на значно швидшу UFS 4.0. Однак виявилося, що UFS 4.0 доступна не у всіх смартфонах — все залежить від об’єму пам’яті.
Не просто UFS 4.0, а Zoned UFS
У 2024 році SK Hynix анонсувала новий стандарт пам’яті Zoned UFS (далі — ZUFS). Кумедно, що ця технологія фактично стала прямою протилежністю технології дефрагментації жорстких дисків. Як стверджується, накопичувач UFS розбивається на певну кількість зон. Запис і читання частин одного файлу відбувається паралельно у кілька зон одночасно, що збільшує швидкість доступу до пам’яті. За даними SK Hynix, швидкість доступу до пам’яті зростає на 45% у операціях запуску застосунків. Крім того ця технологія повинна краще використовувати ресурс флеш-накопичувача, адже зменшується розмір «мертвих» зон, куди записані файли, які ніколи не змінюються. SK Hynix стверджує, що ZUFS показала на 40% менші показники зносу.
Які версії пам’яті отримали Pixel 10?
Google офіційно не коментував ситуацію з пам’яттю в своїх смартфонах. Судячи з наявної на даний момент інформації, ситуація наступна:
128 Гб Pixel 10, Pixel 10 Pro — UFS 3.1 виробництва Samsung
256 Гб Pixel 10, Pixel 10 Pro, Pixel 10 Pro XL, 10 Pro Fold — UFS 4.0
512 Гб і 1 Тб Pixel 10 Pro, 10 Pro XL, 10 Pro Fold — UFS 4.0 ZUFS
Тож, якщо стандарт пам’яті для вас має велике значення — будьте уважні при виборі моделі.
