Постер другого сезону Battlefield 6. Джерело: Electronic Arts
Ми вже повідомляли, що після успішного релізу Battlefield 6 переживає катастрофічний відтік гравців — в Steam гра втратила понад 80% активної аудиторії. Позитивно налаштовані геймери сподівалися, що другий сезон, який повинен був розпочатися в січні, подарує нове життя шутеру, але у розробників погані новини.
Що відомо
Electronic Arts повідомила, що другий сезон Battlefield 6 стартує на місяць пізніше, ніж очікувалося — 17 лютого. Автори заявляють, що додатковий час буде використано для покращення запланованого контенту.
Escalating the fight with new threats on the battlefield.
Щоб гравці не нудьгували, 20 січня вийде невелике оновлення, яке додасть щотижневі випробування, бонусний шлях та продовження бойового перепустки, в якому з’являться нові безкоштовні та преміальні предмети кастомізації, включаючи набір зброї та додатковий скін для транспорту.
Чи варто казати, що за відсутності регулярної контентної підтримки та великих оновлень будь-яка сервісна гра зіткнеться з падінням інтересу аудиторії і проблеми Battlefield 6 можуть поглибитися ще сильніше.
Battlefield 6 доступна на PC (Steam, Epic Games Store), PlayStation 5 та Xbox Series.
Anker представила Solix E10: розумна систему резервного живлення для дому з до 90 кВт•год місткості
Anker анонсувала розумну гібридну систему резервного живлення для дому Solix E10. Це рішення орієнтоване як на роботу під час відключень електроенергії, так і на зниження витрат на електрику. Систему можна живити від сонячних панелей або розумного генератора, а місткість акумуляторів масштабувати до 90 кВт·год.
Система Anker Solix E10 розрахована на сценарії аварійного живлення. Вона підтримує попередження про негоду, що дозволяє заздалегідь почати заряджання батарей перед штормом або іншими стихійними лихами. Окрім цього, Solix E10 можна використовувати для економії коштів: компанія заявляє, що поєднання сонячної генерації та режиму обліку тарифів за часом доби здатне знизити рахунки за електроенергію до 80%.
Базова конфігурація Anker Solix E10 включає силовий модуль і акумулятор місткістю 6 кВт·год. За потреби систему можна розширити до 90 кВт·год, що, за оцінками Anker, забезпечує від 12 годин до 15 днів резервного живлення залежно від навантаження. Система підтримує підключення сонячних панелей із максимальною вхідною потужністю до 27 кВт.
Ще одним джерелом енергії може стати розумний генератор Anker Smart Generator, який працює на трьох типах пального: бензині, природному газі та пропані. Генератор автоматично зупиняється у заздалегідь задані “тихі години”, щоб не заважати під час сну.
Стандартна номінальна вихідна потужність Solix E10 становить 7,6 кВт, а у режимі Turbo Output система може видавати до 30 кВт. Для покриття пікових навантажень передбачена імпульсна потужність до 66 кВт — цього достатньо, зокрема, для запуску потужного центрального кондиціонера. Для роботи з підвищеною потужністю використовується аксесуар 200A Power Dock, який також забезпечує безшовне перемикання менш ніж за 20 мс під час раптових відключень. Керування системою та моніторинг споживання електроенергії доступні дистанційно через застосунок Anker.
У США базова версія E10 Base System коштуватиме $4299. Комплект E10 зі Smart Inlet Box оцінили у $4599. Набір із E10 та Power Dock обійдеться у $5799, а повний комплект з E10, Power Dock і Smart Generator — у $7399.
Славетний творець Fable та великий майстер обіцянок Пітер Моліньє каже, що Masters of Albion — його фінальна гра, натякаючи на щось грандіозне. Віримо?
Моліньє часто давав обіцянки щодо ігор, які не втілювалися у релізі, проте перелік його досягнень, більшість з яких прийшлися на 1990-ті, вражає. Серед них Fable, Black & White, Dungeon Keeper, Syndicate, Theme Park та Power Monger. Його ігри завжди відрізнялися оригінальним геймплеєм, і остання з них продовжує цю традицію. Наскільки можна зрозуміти, це гібрид стратегії, RPG та симулятора бога.
“Masters of Albion — це кульмінація роботи мого життя, гра, яка так багато завдячує таким іграм, як Dungeon Keeper, Black & White та Fable. Це абсолютно унікальна гра, яка, як ми сподіваємося, порадує гравців, гра, яка додає щось від добрих ігор у сучасний ігровий ландшафт і міцно повертає цей жанр на карту світу”, — каже легендарний геймдизайнер.
Слова про кульмінацію життя можуть бути правдою, ще одною нездійсненою обіцянкою чи просто маркетинговим трюком. Але світ Masters of Albion у трейлері здається захопливим та привабливим, він має світлу та темну сторони. Механіки — знайомі та водночас дивні. Напевно можна сказати, що це щось оригінальне — у часи, коли ігрова індустрія побоюється оригінальності.
Masters of Albion вийде 22 квітня 2026 року і буде доступна в Steam, тільки англійською. Передзамовлення поки недоступне, гру можна лише додати до списку бажань.
Toyota представила дев’яте покоління пікапа Hilux на Brussels Motor Show 2026. Модель отримала повністю електричну версію, а також 48-вольтовий м’який гібрид, який, за оцінкою компанії, стане найбільш масовим варіантом Hilux у Європі.
Що відомо
Обидві модифікації зберегли рамну конструкцію. Повністю електричний Hilux оснащено літій-іонною батареєю ємністю 59,2 кВт·год і двома електромоторами на передній і задній осях для повного приводу. Запас ходу в циклі WLTP становить до 257 км у змішаному циклі та до 380 км у міському режимі.
Вантажопідйомність електричної версії сягає 715 кг, максимальна допустима маса причепа — 1,6 т. Кліренс становить 212 мм, а глибина подолання броду — до 700 мм, що відповідає показникам гібридної версії.
48-вольтовий гібрид Hilux поєднує 2,8-літровий дизельний двигун з компактною літій-іонною батареєю. Така конфігурація призначена для підвищення плавності ходу і паливної ефективності. Ця версія має вантажопідйомність до 1 тонни та здатна на буксирування причепів масою до 3,5 т.
Обидві версії будуть доступні лише з подвійною кабіною та отримають комплекс систем активної безпеки Toyota T-Mate. У компанії підкреслюють, що новий Hilux спирається на більш ніж 27 мільйонів проданих автомобілів за піввікову історію моделі, а ключовими пріоритетами залишаються якість, надійність і довговічність.
Електричний Hilux BEV вийде на ринок у квітні 2026 року, а гібридна версія з’явиться у липні. Ціни та повні технічні характеристики Toyota розкриє ближче до старту продажів.
Lenovo представила компактний циліндричний міні-ПК Yoga Mini i, побудований на платформі Intel Panther Lake. Пристрій отримав алюмінієвий корпус розміром приблизно 130×130×48,6 мм, що відповідає класу 1 літр, а вага становить від 600 г. Замість класичного прямокутного корпусу, як у Mac Mini, Lenovo обрала дизайн у стилі “хокейної шайби”, роблячи акцент на компактності та зовнішньому вигляді.
Конфігурації Yoga Mini i включають процесори Intel до Core Ultra X7 358H у парі з інтегрованою графікою Arc Pro B390. Максимальний обсяг оперативної пам’яті LPDDR5x-8533 становить 32 ГБ, що важливо для компактної системи без можливості апгрейду ОЗП. Для зберігання даних передбачено слот M.2 з підтримкою SSD обсягом до 2 ТБ з інтерфейсом PCIe 4.0.
Lenovo позиціює Yoga Mini i як “розумний настільний ПК”. На нижній частині корпусу розташоване RGB-кільце, яке може працювати як індикатор стану або сповіщень. Система підтримує Wi-Fi-виявлення присутності — комп’ютер може автоматично виходити зі сну, коли людина заходить у кімнату. Також міні-ПК оснащений вбудованим динаміком і двома мікрофонами для голосових команд і дзвінків. Кнопка живлення поєднана зі сканером відбитків пальців.
Yoga Mini i отримав два порти Thunderbolt 4, два USB-C 3.2 Gen 2, один USB-A 3.2 Gen 2, HDMI 2.1, мережевий порт 2.5GbE, а також 3,5-мм аудіороз’єм. Бездротові можливості включають Wi-Fi 7 і Bluetooth 6. Lenovo планує комплектувати систему адаптером живлення USB-C потужністю 65 або 100 Вт.
Очікується, що Lenovo Yoga Mini i з’явиться у продажу приблизно в червні. Стартова ціна заявлена на рівні близько $699.
Windows 11 містить багато додаткових функцій, може й непоганих, але потрібних далеко не всім. Утиліта Winslop від творця FlyOOBE пропонує більше опцій та майбутнє розширення функцій.
Winslop базується на нещодавно випущеному скрипті з відкритим кодом Remove Windows AI та пропонує більше зручностей і можливостей. Застосунок не лише видаляє функції штучного інтелекту, але й налаштовує поведінку Windows, вбудованих програм, системні налаштування та політики. Розробник стверджує, що Winslop має модульну конструкцію, і майбутні оновлення принесуть нові функції.
Користувацький Інтерфейс не надто сучасний та естетичний, але зручний і містить безліч функцій. Зокрема це налаштування можете вбудованих функцій ШІ, ігор, конфіденційності, відтворення реклами, браузера Microsoft Edge тощо. Як і у скрипті, є опція скасування змін, якщо потрібно повернути все до початкового стану. Winslop можна завантажити на GitHub.
Перенасичення Windows 11 функціями та додатковими програмами без можливості вимкнення чи деінсталяції не обов’язково шкодить, але для декого є надто нав’язливим та дратівливим. Нещодавно голова Microsoft Сатья Наделла просив не називати ШІ-функції операційної системи сміттям, однак зараз вони вбудовані навіть у найпростіші базові утілити, як “Блокнот”, при тому, що фірмовий Copilot не надто добре “почувається” на ринку. Microsoft також працює над покращенням, але варто пам’ятати про намір компанії зробити з Windows 11 ШІ-ОС.
Портативна консоль PlayStation Portal перевершила очікування аналітиків і демонструє чудові продажі. Гаджет став ще більш актуальним після великого оновлення, яке додало можливість хмарного запуску гри без прив’язки до PlayStation 5.
А тепер, схоже, Sony придумала, як зробити PS Portal ще привабливішим для покупця.
Що відомо
У мережі з’явилася інформація про публікацію @Zuby_Tech, згідно з якою японська компанія готує оновлену версію PlayStation Portal, головною особливістю якої стане OLED-екран замість IPS.
Зазначається, що дисплей отримає частоту кадрів 120 Гц, що зробить геймплей більш плавним. Більше ніякої інформації поки немає, однак варто нагадати, що гаджети такого формату отримують друге життя з додаванням моделі з OLED-екраном, що підтверджують приклади зі Steam Deck та Nintendo Switch.
Rumour PlayStation Portal To Receive Model Refresh With OLED Screen!
З 8 січня в кінотеатрах розпочалися покази горора “Примат”, де скажений шимпанзе влаштовує криваві розправи над черговою групою екранних бовванців. Чи вдалося авторам фільму вичавити з такого нехитрого концепту щось цікаве — саме про це піде мова в нашому огляді новинки.
Плюси:
тутешню безкомпромісну жорстокість олдскульні шанувальники моторошного жанру точно оцінять; справді страшний і загрозливий антагоніст; висока залученість глядача у місцеві розбірки; щільний шар саспенсу;
Мінуси:
персонажів у кадрі інакше як йолопами не назвеш; залученість глядача досягається коштом дешевих прийомів; пересічний глядач може бути банально не готовим до того рівня жорстокості, що пропонує кіно;
6.5/10
Оцінка ITC.ua
“Примат”/ Primate
Жанр фільм жахів Режисер Йоганнес Робертс У ролях Джонні Секвоя, Джессіка Александер, Трой Коцур, Вікторія Ваянт, Джія Гантер, Бенджамін Чен, Чарлі Менн, Тенні Саймон, Міґель Торрес Умба, Кей Александер, Аміна Абді, Альберт Маґаші Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2026 Сайт IMDb, офіційний сайт
Студентка Люсі та її друзі вирушають на Гаваї у гості до батька дівчини та її молодшої сестри Ерін. У розкішному будинку, розташованому на краю обриву, мешкає ще один член родини — грайливий шимпанзе Бен. Ввечері компанія, що складається переважно з дівчат, вже почала сумувати, тож дзвінок хлопцям, з якими вони познайомилися у літаку, не змусив себе довго чекати. Але згодом подруги виявляють, що Бен вибрався зі свого вольєра і поводить себе дуже дивно. Шимпанзе стає безмежно агресивним і готовий розтерзати будь-кого, хто потрапить в поле зору.
Горормейкер Йоганнес Робертс починав на початку 2000-х з ультрабюджетних жахастиків, оцінки яких коливаються на IMDb в діапазоні від 2,1 до 4,7. Першою його більш-менш помітною роботою став фільм жахів про надприродне “По той бік дверей” 10-річної давнини, куди навіть вдалося затягти доволі впізнавані обличчя — Сару Вейн Келліс з “Ходячих мерців” (2010-2022) та Джеремі Сісто з канібалсько-мутантського слешера “Поворот не туди” (2003). Потім ще виходили “Незнайомці: Жорстокі ігри” (2018) та акуляча дилогія “Синя безодня” (2017-2029).
Попередньою повнометражкою постановника був зомбі-горор “Оселя зла: Вітаємо у Раккун-Сіті” (2021). І хоч як би щедро не намагався Робертс насипати відсилок до ігрового першоджерела — аспекту, що переважно ігнорувався попередником Полом В.С. Андерсоном, від провалу стрічку це не врятувало. Доволі атмосферний і зловісний на початках сурвайвал-горор зрештою мутував у крінжове криваве безглуздя.
Серед іншого тому фільму закидали, що в ньому існували на диво порожні персонажі — чого вартує тільки те, в якого ідіота перетворився Леон Кеннеді. Ця біда перекочувала й сюди, причому настільки безпорадних, недоладних героїв ще треба пошукати. З огляду на це і на все вищесказане стає очевидно, що Робертс зірок з неба ніколи не хапав. За ці роки він навчився ставити невибагливий, але якісний горор, а от що робити з людьми у кадрі — досі не має жодного уявлення.
В принципі вже на початку, буквально з першої ж сцени, стає зрозуміло, на які важелі будуть тиснути творці, щоб потішити охочу до кривавих видовищ публіку. Коли навіжена мавпа буквально здирає шкіру з обличчя безтурботного статиста у гавайській сорочці, додаткових питань виникати не повинно. Та й в цілому сам задум простий, можна сказати примітивний, як стрибок “бомбочкою” у басейн — рятівна дія, яку місцеві страждальці змушені повторювати раз по раз, адже агресивний примат не вміє плавати.
Усе тут зводиться до того, що абсолютно безпомічні пласкі бовванці намагаються врятуватися від слинявого шимпанзе. Останній зловісно зиркає навкруги, вириває пасма волосся з голови дівчини, відриває щелепу від обличчя хлопця, забиває каменюкою чи лопатою на смерть і загалом усіляко поводить себе не так, як належить слухняним домашнім улюбленцям з іграшковим ведмедиком біля ліжечка.
Камера Стівена Мерфі майже не відвертається вбік, коли у кадрі відбуваються жахливі речі (хоча концентрована жорстокість дещо приховується затемненнями), а синтезаторна музика Едріана Джонстона нагадує про старі добрі слешери, що додає олдскульності кривавому дійству.
Оперуючи банальними прийомами, Робертс на диво спроможний нагнати саспенсу, змусити вболівати за тих, на кого тобі наче як начхати. Ну скільки разів ми бачили у фільмах жахів іржаві кліше, коли перелякані дівчата ховаються у шафі, поки якась почвара зі звичками різника обшукує кімнату в пошуках наступної жертви?
На противагу дратівливій людській безпомічності виступає позамежна сила та непереможність примата. В якийсь момент він нагадує нездоланного Термінатора, що за будь-яких обставин прямує за своєю Сарою. Щобільше, у стрічці є два моменти, які прямо натякають на сцени з першої частини класики наукової фантастики Джеймса Кемерона.
Саме завдяки дешевим хитрощам та стандартним, подекуди відверто експлуатаційним прийомам авторам вдається досягти потужного рівня глядацької залученості. Під час перегляду вас кидатиме то в жар, то в холод. Ви зневажатимете недолугих персонажів і щиро бажатимете смерті нестерпному шимпанзе. Ви відразливо відвертатимете погляд від екрана та жадібно поглинатимете історію в бажанні дізнатися, чим цей безлад закінчиться. Ви зненавидите цей фільм. Ви захоплюватиметесь ним. Тому що лишатися байдужим до показаного рішуче неможливо.
Торік кінороби легковажно лякали нас іграшковою мавпою, що зійшла на екрани зі сторінок оповідання Стівена Кінга. І про ту одноденку сьогодні ледве щось згадаєш. Цього року полоскотати нерви глядачів вирішили коштом примата у плоті, і запам’ятається цей кудлатий маніяк точно надовго — від його витівок просто сказитися можна.
Висновок:
“Примат” справно працює як прямолінійний горор про скажену мавпу, що роздирає на шмаття усіх без розбору. Але є нюанси, як, наприклад, непробивна тупість персонажів, що може зіпсувати враження від перегляду частині аудиторії.
Американська компанія Nimble представила один з найнеординарніших пауербанків на ринку — Champ Stack 10K, який являє собою модульну батарею з можливістю її розділення на дві незалежні частини.
Що відомо
Champ Stack 10K складається з двох половин, з’єднаних магнітами та USB-C роз’ємом. У зібраному вигляді це один акумулятор ємністю 10 000 мА·г з підтримкою зарядки до 30 Вт, а якщо розділити корпус, користувач отримує два окремі пауербанки по 5000 мА·г, кожен з яких може видавати до 20 Вт потужності.
Такий формат дозволяє заряджати два пристрої одночасно, ділитися половиною батареї з другом і використовувати різні кабелі та роз’єми.
Кожна половина обладнана власним способом підключення: одна частина має вбудований USB-C кабель, інша — висувний USB-C коннектор. Це рішення позбавляє необхідності носити додаткові дроти.
На корпусі Champ Stack 10K є цифровий дисплей, який показує рівень заряду кожної половини пристрою.
Champ Stack 10K надійде в продаж навесні 2026 року за ціною $80.
8 січня на платформі Netflix вийшов детективний трилер “Його і її”, сюжет якого заснований на однойменному романі британської письменниці Еліс Фіні, що був опублікований у 2020 році. Серед тих, хто придбав права на екранізацію значиться Джессіка Честейн, в головній ролі та у якості виконавчої продюсерки виступила Тесса Томпсон, а її партнером на знімальному майданчику став Джон Бернтал. В огляді нижче розбираємося, що це добре товариство підготувало для глядачів.
Плюси:
непоганий акторський склад; комфортний хронометраж епізодів; серіалу є чим дивувати глядача;
Мінуси:
передбачуваність майже всіх сюжетних ліній; забагато марних метань; сумнівність твіста заради твіста;
6/10
Оцінка ITC.ua
“Його і її”/ His & Hers
Жанр детективний трилер Шоуранер Ді Джонсон У ролях Тесса Томпсон, Джон Бернтал, Пабло Шрайбер, Крістал Фокс, Суніта Мані, Ребекка Ріттенгаус, Поппі Лю Прем’єра Netflix Рік випуску 2026 Сайт IMDb
У містечку Далонега, розташованому неподалік Атланти, сталося вбивство — 40 ножових поранень отримала дружина місцевого бізнесмена. Детектив поліції Джек Гарпер починає розслідування, також сюди неочікувано прибуває телеведуча новин Анна Ендрюс, яка на деякий час зникла з усіх радарів. Виявляється, що вона має спільне минуле з Джеком, до того ж була присутня на місці злочину у ніч вбивства. Їхня зустріч за таких невтішних обставин утворює клубок заплутаних подій з непередбачуваними наслідками.
Давайте одразу окреслимо закони, за якими існує місцевий світоустрій — практично усе, що відбувається на екрані, не має нічого спільного з реальним життям, хоч як би творці не намагалися драматизувати та багатозначно насуплювати брови.
Зазвичай щось подібне стається в дешевих детективних книжечках з м’якою обкладинкою (для довідки — це не характеристика оригінального роману Еліс Фіні). Або, що геть не дивно, на Netflix, який сильно покладається, скажемо так, на не прискіпливість аудиторії, частина якої під час перегляду взагалі може бути зайнята сторонніми справами. А ще тут як мінімум через загальний абсурд і намагання здивувати спливає у пам’яті “Служниця”, яка вийшла в прокат буквально минулого тижня — цікаво, скільки ще ось такого контенту підготували нам кінороби на початок 2026-го?
Делонега — місце, що обов’язково приховує зловісні, дуже-дуже драматичні секрети. Місцеві герої — зламані повсюдними травмами минулого люди, що, попри величезний життєвий багаж, ніби й не подорослішали з часів старшої школи. Дощ тут іде в найбільш напружені моменти, а сонце світить рідко. Навіть марвелівський брутал Каратель дозволяє собі скупу чоловічу сльозу, адже усім хоч трохи важливим для сюжету персоналіям визначено страждати, трохи рідше — брехати чи маніпулювати. Іншого не дано.
Вже на початку закадровим голосом героїня виконавчої продюсерки Тесси Томпсон видає псевдофілософську сентенцію, мовляв, кожна історія має дві сторони — твою та мою, нашу та їхню, його та її, а це означає, що завжди хтось бреше. Надалі вона перманентно й рясно сипатиме нестерпними трюїзмами, від яких лише клонитиме в сон. А ще трохи дивно, що у романі оповідь ведеться як з точки зору “неї”, так і “нього”, тоді як в адаптації “право голосу” й статус ненадійного оповідача отримала тільки невгамовна журналістка.
Не перебільшенням буде сказати, що “Його і її” — ідеальний серіал. Максимально глядацький. Але ідеальний в притаманному Netflix контексті, тобто для того сумнозвісного “фонового перегляду”.
Спостерігати ж за усіма без винятку місцевими перипетіями буде злочином проти вашого дозвілля. Ще те питання, чи це можливо — надто багато у кадрі зайвої метушні та відвертих дурощів. Візьмемо проникливий діалог між головними героями про їхнє трагічне минуле: він не викликає жодного відгуку, адже насичений надуманістю, та й долі багатостраждальних персонажів не те щоб сильно цікаві. Ще є, наприклад, вбивство у душі, але вельми далеке від гічкоківських заповітів.
Взагалі після перегляду складається стійке враження, що ця історія виглядала б більш виграшно у форматі повнометражного фільму. Шок-розв’язка тут існує суто заради шок-розв’язки. Дійсно, дійти до істини буде завданням непростим (якщо, звісно, ви не знайомі з першоджерелом), але питання виникають щодо адекватності показаного. З таким же успіхом вбивцею міг стати прибулець з космосу. Зрештою, глядач опиняється у неоднозначній ситуації, коли з одного боку дивитися це справді цікаво, а з іншого — очі на лоба лізуть від тих далонезьких пристрастей.
Для історії подібного штибу не було потреби залучати акторів калібру Тесси Томпсон та Джона Бернтала, тим паче що грати їм довелося людей переважно неприємних. Та й якоїсь хімії між персонажами не відчувається — важко повірити в те, що колись їх так багато пов’язувало.
“Його і її” — місцями захопливий детективний трилер, але глобально — досі та сама “нетфліксівська жувальна гумка” з вилизаною, глянцевою картинкою без особливого сенсу. Аж щелепи від того “жування” вже зводить.
Висновок:
“Його і її” щосили прикидається серйозним, заплутаним детективним трилером з претензією на драму, а насправді є черговою невибагливою розвагою на Netflix. З іншого боку — від невибагливих розваг теж є своя беззаперечна користь.
