З 10 квітня усі бажаючі мають змогу подивитися на екранах кінотеатрів свого міста гостросюжетний трилер «Фатальний меседж». Це фільм, як повідомляє нам офіційний постер, від продюсерів «Меґан» і «Тихого місця», серед яких фігурують імена Джейсона Блума і Майкла Бея відповідно, а також режисера «Щасливий день смерті» Крістофера Лендона. В огляді нижче розповідаємо, що за кіно пропонує нам це добре товариство та чи варто витрачати на нього свій час.
Плюси:
фільм таки досягає того рівня напруги, який вимагається від гарного трилера; непогана інтрига; Меган Фегі та Брендон Скленар виглядають гармонійно у кадрі;
Мінуси:
присутність нісенітних моментів, які ставлять під сумнів реалістичність того, що відбувається на екрані; до певного часу оповідь дещо нудна; місцеве «зривання масок» когось може розчарувати;
«Фатальний меседж» / Drop
Жанр трилер
Режисер Крістофер Лендон
У ролях Меган Фегі, Брендон Скленар, Вайолетт Бін, Джекоб Робінсон, Рід Даймонд, Габріель Раян Спрінг, Джеффрі Селф, Ед Вікс, Тревіс Нельсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт
Мати-одиначка Вайолет виховує 5-річного сина Тобі та надає психологічну підтримку нужденним жінкам, що пройшли через аб’юз. Нарешті вона наважується піти на побачення після інтернет-знайомства з, на перший погляд, хорошим хлопцем Генрі, поки її молодша сестра Джен наглядатиме за дитиною.
У розкішному чиказькому ресторані з мальовничим видом на місто Джен готується до приємного вечора і здається, що ніщо не може завадити цьому. Однак на її телефон починають надходити дивні повідомлення з мемними картинками, що на початках можуть здатися чиїмись безглуздими, але нешкідливими пустощами. Втім, невдовзі нав’язливий відправник наочно демонструє нажаханій Вайолет, що в її будинок завітав убивця, тож жінка повинна дотримуватися усіх інструкцій, які надходитимуть на телефон, якщо хоче побачити рідних живими ще раз. Таким чином побачення мрії миттєво перетворюється на найжахливіший кошмар в житті героїні.
Оригінальна назва стрічки Drop відсилає до розробленої компанією Apple технології AirDrop, що дозволяє передавати дані за допомогою бездротового зв’язку між еплівськими пристроями, щоправда, на обмеженій відстані. А це, своєю чергою, сповіщає про те, що таємничим шантажистом є хтось з присутніх у ресторані. Але лиходієм може виявитися будь-хто — від піаніста до власне самого Генрі, недарма ж вищезгаданий постер містить логічний напис «кожен під підозрою».
У своїх фільмах режисер та сценарист Крістофер Лендон звик міксувати жанри, зокрема комедію і жахи. У «Скаутах проти зомбі» (2015), як неважко здогадатися, смішне співіснувало з зомбі-горором. У «Щасливому дні смерті» (2017) та «Химерах» (2020), відповідно, історії про «день бабака» та обмін тілами сусідили зі старим добрим слешером. Хоча в «Фатальному меседжі» у кращих традиціях «Крика» особа антагоніста тримається у таємниці аж до розв’язки, а в кадрі фігурує небезпечний кухонний ніж, цього разу постановник вельми далекий від маніячних пристрастей та бажанні сильно повеселити глядача. Хіба що по-хорошому дурнуватий офіціант може викликати легку посмішку на обличчі.
Натомість творці пропонують дещо серйозніший підхід, додаючи в оповідання очевидний соціальний коментар. Жахлива ситуація, у якій опинилася головна героїня, недвозначно натякає на аб’юзивні стосунки, коли в цьому випадку пригноблена жінка з тієї чи іншої причини не може розповісти про свою проблему навколишнім, а ті, своєю чергою, ледве готові її почути. Наявність цього змістового нюансу підтверджує і діалог, який відбувається на початку фільму між Вайолет та однією з її пацієнток, і флешбек трагічного минулого самої героїні.
Втім, будь-який підтекст тут все одно обрамлений у досить захопливий трилер, тож «Фатальний меседж» — першочергово розважальне жанрове кіно, яке непогано справляється зі своїми основними завданнями. Дехто з англомовних колег навіть не посоромився написати, що стрічка виконана за заповітами Гічкока.
Спочатку, щоправда, приводів сподіватися на щось вартісне знаходиться не так багато — особливо доводиться нудьгувати в перші пів години, адже не скажеш, що на екрані відбувається щось справді захопливе. Якийсь покидьок починає шантажувати Вайолет, а глядачі без особливого натхнення слідкують за намаганнями жінки розібратися в ситуації. Її збентеженість показана за допомогою відповідного саундтреку та достатньої кількості голландських кутів. Та скільки не завалюй горизонт і не роби положення нещасної патовим, складається враження, що фільму, де усього півтори локації, бракує гачків, на які вдасться підчепити глядача.
А ще логіки, бо часом важко повірити в реалістичність показаного. По-перше, сам план шантажистів виглядає, м’яко кажучи, сумнівно: за наявності вбивці, готового в будь-який момент прикінчити 5-річного малого, уся брудна робота лягає на плечі непідготовленої наляканої жінки. По-друге, хтось інший пішов би з такого побачення вже через 10 хвилин після його початку, адже побачити навпроти себе нехай симпатичну, але якусь суцільно неврівноважену розсіяну панянку — це явно не те, чого очікуєш від романтичної вечері. І по-третє, забігаючи наперед, сам душогуб виявляється ще тим умільцем, можливо, саме через це йому і не довірили найвідповідальніше.
Попри початковий скептицизм, згодом оповідання захоплює, а у фінальній третині напруга викручується на максимум, і тоді відірватися від екрану стає рішуче неможливо. І саме такого ти очікуєш під час перегляду трилера.
Загалом це притомний жанровий зразок, призначений рівно для одного перегляду, не більше. Стрічка довгенько розхитується, та й вистачає тут нісенітних епізодів, яким дивуєшся в негативному сенсі. Та у підсумку про проведений в цій компанії час жалкувати не доводиться. На відміну від тутешніх двох самотностей, що спробували знайти щастя, та замість того знайшли на свою голову купу проблем.
