Компанія Pratt & Whitney випустила відео, у якому, ймовірно, демонструється майбутній винищувач ВПС США шостого покоління F-47.
F-47 розробляється на заміну F-22 Raptor, який зараз перебуває на озброєнні американських ВПС. Наразі триває етап інженерно-технічної розробки нового винищувача у рамках програми Next Generation Air Dominance. Перший прототип мають підняти у повітря у 2028 році.
За попередньою інформацією, демонстраційні зразки таємно показувались десь з 2020 року. Однак програма залишається суворо засекреченою. Єдине, що ЗМІ вдалось дізнатись про майбутній винищувач, низка рендерів, які нічого насправді не демонструють.
Однак відомо, що F-47 має стати винищувачем дальньої дії з максимальною швидкістю близько 2 400 км/год та дальністю польоту 1852 км. Літак буде непросто бойовою одиницею, а являтиме центр управління системами, зокрема, підрозділом автономних дронів Loyal Wingman. Він, звісно, буде малопомітним та здатним обходити радари, до яких вразливі F-22 або F-35 Lightning II. F-47 не буде призначений для ведення повітряних боїв, а завдаватиме ураження далекобійними ракетами.
У 30-секундному відео Pratt & Whitney дочірня компанія Raytheon приділяє ключову увагу не самому винищувачу, а двигуну XA-103. Це основний претендент на використання у F-47. Окрім цього у ролику зроблений акцент на стратегію повністю цифрового проєктування з використанням цифрового двійника для прискорення розробки двигуна порівняно з традиційними методами, оскільки оптимізація компонентів та випробування проводяться ще до виготовлення кожної фізичної деталі.
Очікується, що XA-103 збільшить дальність польоту F-47 на 25% та забезпечить на 10% більшу тягу порівняно з F-35. В самого F-47 на відео можна помітити високо розташовану кабіну, модифіковане дельтаподібне крило та безхвосту систему. Також можуть бути видні лопатоподібний ніс, передні горизонтальні стабілізатори й доволі агресивні елементи, що забезпечують малопомітність, на вихідних патрубках двигунів. Якщо, звісно, це реальний вигляд майбутнього літака.
Високопосадовці ВПС США припускають, що подібні ролики випускаються умисно з метою ввести в оману сторонніх спостерігачів, включно з елементами, які точно не відповідають конструктивним особливостям F-47. А можливо рендер дійсно демонструє реальний вигляд майбутнього винищувача. Так чи інакше, з часом це стане зрозуміло.
Running With Scissors після скасування проєкту Postal: Bullet Paradise вже анонсувала новий шутер у серії під назвою “Flesh & Wire”.
Цікаво, що ключовим персонажем нової гри виступатиме жертва масових расправ попередніх частин серії. RWS описує нову гру, як “горрор-шутер” від першої особи. Молода жінка Енжел прагне помститись головному герою оригінальної Postal 1997 року після того, як була підстрелена ним зі снайперської гвинтівки.
В особі Енжел гравцям необхідно буде вистежувати Поштового чувака у пустелі Аризони, протистояти військовим, та переживати різноманітні прояви ПТСР. Розробники вже випустили перший трейлер “Flesh & Wire”, який натякає, що новий проєкт буде значно серйознішим за попередні частини. Однак бойові механіки очевидно ще треба доопрацювати. Енжел обмотує руки колючим дротом і, мабуть, може використовувати надприродні сили для боротьби з ворогами, що якось не дуже в’яжеться з її внутрішньою боротьбою з ПТСР.
Однак переосмислення подій оригінальної частини Postal доволі цікаве рішення за умови, що Running with Scissors дійсно опрацює проєкт. Принаймні, у розробників достатньо часу, щоб довести гру до ладу, оскільки вона має вийти тільки у 2027 році.
Зазначимо, що франшиза Postal бере свій початок у 1997 році, коли студія Running With Scissors випустила перший шутер для Mac та Windows. Відтоді серія отримала кілька продовжень і спін‑офів: від культової Postal 2, для якої підготували VR-версію, до найновішої Postal 4: No Regerts (2022). Хоча останню зустріли настільки “холодно”, що Metacritic назвав її першою в ТОП-10 найгірших ігор року. Окремо варто згадати ретро‑”бумер‑шутер” Postal: Brain Damaged, а також рімейк другої гри, який нині розробляється під назвою Postal 2 Redux.
Геймер запустив ПК на AA-батарейках. Скриншот: ScuffedBits з YouTube
Зайвим буде сказати, що сучасні ігрові ПК точно не розраховані на роботу з недорогими AA-батарейками, однак один сміливий ютубер вирішив перевірити, як це виглядатиме в реальності. Результат? Працювало, але недовго.
Автор з ніком ScuffedBits випустив на YouTube відео, в якому випробовує ігровий ПК, де замінив звичайний блок живлення на десятки “пальчикових” батарейок. Випереджаємо ваші питання, а власне для чого? Просто, щоб побачити, наскільки далеко вони можуть “зайти”.
Система, яку використав хлопець, була відносно скромною за сучасними мірками: бюджетний процесор Intel, два модулі оперативної пам’яті та 2,5-дюймовий SATA SSD на Windows 10. В штатному режимі ПК живився від блоку Corsair CX430 на 450 Вт, однак замість нього блогер використав ATX-адаптер, який дозволив під’єднати 12-вольтові кабелі до альтернативного джерела живлення: в цього випадку збірки АА-батарейок, з’єднаних послідовно.
Кожна з батарейок видає 1,5 В (за невеликого навантаження), тому 8 елементів в серії ледь наближаються до 12 В, необхідних для живлення материнської плати. Водночас за першої спроби запуску вимірювання показали лише 0,06 А — мізер порівняно з тим, що потрібно навіть малопотужній x86-системі. Вентилятор обернувся один раз і все вимкнулось.
Спроби додати ще пару блоків для збільшення струму не дали результату. Перехід з сольових на більш продуктивні лужні батарейки трохи покращив ситуацію, але система все одно не могла стабільно стартувати. Проблема, як виявилось, була не стільки в напрузі чи схемі підключення, а в обмеженнях самої технології: АА-батарейки не призначені для великих імпульсних навантажень. Тонкі дроти, які з’єднували батарейки, просто не могли витримати миттєвого попиту на потужність, якого вимагав ПК під час ввімкнення.
Далі ютубер переробив схему: взяв товстіші кабелі, додав великі конденсатори для згладжування стартового імпульсу та збільшив масив батарейок до 56 штук. За допомогою зовнішнього блоку живлення він початково “підштовхнув” ПК до запуску, а після завантаження Windows перемкнув систему на батарейки.
Після цього ПК дійсно цілком нормально працював від AA-батарейок, але момент “тріумфу” обчислювався секундами. Після запуску Steam система вимикалась, не витримавши й хвилини, а пограти в інді-гру A Short Hike вдавалось протягом 5 секунд. Навіть звичайна партія в “Сапера” витримала 4,5 хвилини, а далі “вмирали” і ПК, і його альтернативне джерело живлення.
Водночас на цьому ScuffedBits не зупинився: він переробив живлення монітора, під’єднавши його до 8 батарейок, а також додав власні елементи живлення до миші та клавіатури. Повна “АА-конфігурація” змогла пропрацювати 2 хвилини 14 секунд — недовго, але технічно система проявила себе можливою. У фінальному тесті з дискретною відеокартою ПК вистачило на 9 секунд.
Тобто результаті цілком передбачувані, але показові. Лужні батарейки можуть зберігати відносно великий запас енергії, але віддають її повільно. Натомість навіть скромний настільний ПК потребує стабільного та швидкого потоку струму, що вимірюється амперами, а на міліамперами. Саме невідповідність цих характеристик демонструє, чому сучасні портативні пристрої використовують щільно скомпільовані літій-іонні акумулятори, тоді як геймінг на АА-батарейках лишається гарною ідеєю виключно для вірусного відео на YouTube.
У рамках виставки MWC 2026 відбулася презентація субфлагманського смартфону Motorola Edge 70 Fusion.
Новинка не може похвалитися мега-характеристиками, але зацікавить тих, хто шукає надійний гаджет за розумною ціною.
Що відомо
Motorola Edge 70 Fusion отримав 6.78” AMOLED-екран, вигнутий з усіх боків, з роздільною здатністю 1,5K, частотою 144 Гц і піковою яскравістю 5200 ніт. Motorola обіцяє підтримку HDR10+, захист очей SGS та технологію Smart Water Touch 3.0 для роботи з вологими пальцями. Смартфон працює на чипсеті Snapdragon 7s Gen 3, який є далеко не найпотужнішим, але його достатньо для плавного переключення вікон і стабільної роботи додатків.
Motorola Edge 70 Fusion є першим смартфоном з новим 50 Мп сенсором Sony LYT-710 з оптичною стабілізацією (OIS), який забезпечує якісні фото та відео навіть в умовах слабкого освітлення. Фронтальна камера отримала роздільну здатність 32 Мп і обидві можуть знімати у роздільній здатності 4K.
Цікава ситуація складається з показником ємності акумулятора: підрозділи Motorola вказують різні значення, але найімовірніше Edge 70 Fusion отримає 7000 мАг, але лише в Індії, а в Європі цей показник складе 5200 мАг.
Товщина корпусу Motorola Edge 70 Fusion всього 8 мм, він буде доступний у кольорах Sporting Green, Silhouette Black, Blue Surf, Orient Blue і Country Air, розроблених спільно з PANTONE.
Дата початку продажів буде оголошена найближчим часом. Вартість поки повідомляється, але раніше авторитетний інсайдер billbil-kun поділився інформацією про європейські ціни і конфігурації Edge 70 Fusion. За його даними у Франції новинку будуть продавати за €499 за версію з 8 ГБ оперативної пам’яті і 256 ГБ вбудованої пам’яті — це на $100 дорожче, ніж Edge 60 Fusion. Скільки буде версія з 12/256 ГБ — поки невідомо.
Товщина Ultrathin Magnetic Power Bank становить всього 6 мм, а маса — 98 г.
Новий MagSafe-пауербанк від Xiaomi отримав кремнієво-вуглецеву батарею ємністю 5000 мАг, якої достатньо, щоб повністю зарядити iPhone. За безпеку пристрою відповідають десять рівнів захисту та два датчика температури NTC. Корпус зовнішнього акумулятора виготовлений з алюмінієвого сплаву, рівень заряду відображають чотири світлодіоди.
Новинка зацікавить користувачів актуальних моделей iPhone та Android-пристроїв з магнітними чохлами, наприклад, серії Xiaomi 17. Аксесуар надійно кріпиться до смартфонів і здійснює бездротову зарядку. Заявлено, що при роботі з пристроями лінійки Xiaomi 17 потужність бездротової зарядки досягає 15 Вт, тоді як для iPhone вона обмежена 7,5 Вт.
Якщо потрібно зарядити смартфон швидше — передбачений порт USB-C з підтримкою зарядки до 22,5 Вт. Проте можна комбінувати обидва способи, відновлюючи заряд одразу двох пристроїв.
Xiaomi Ultra-thin Magnetic Power Bank 5000 15W доступний у чорному, сріблястому та фірмовому оранжевому кольорі за ціною €60.
Фірми, що спеціалізуються на розскрапуванні або зборі публічно доступного контенту для навчання моделей штучного інтелекту, стають дедалі поширенішими. Зокрема, деякі компанії націлені на додатки для Smart TV та подібні платформи.
Компанії шалено потребують даних для навчання ШІ, намагаючись використати підключення користувачів до інтернету в обмін на низьковартісні стимули, такі як зменшена реклама або безкоштовний доступ до стрімінгу. Bright Data управляє глобальною проксі-мережею, призначеною для збору публічно доступного веб-контенту, і клієнти добровільно приєднуються до мережі, щоб трохи заощадити на перегляді телевізора. Згідно з нещодавнім звітом, код, пов’язаний з Bright Data, з’явився в певних додатках для Smart TV. Коли запитували про цю практику, деякі розробники відмовилися коментувати або видалили проксі-інтеграцію.
BrightData описує свою платформу як спосіб перетворити веб-скрапінг у структуровану систему “доставки даних”. Рекламні матеріали стверджують, що технологія Bright SDK дозволяє “100 %” монетизацію користувачів, обіцяючи глобальне охоплення при збереженні первісного досвіду користувача. Bright SDK можна вбудувати в додатки для Smart TV, і користувачів зазвичай просять погодитися перед приєднанням до проксі-мережі. Після активації з’єднання його можуть використовувати для маршрутизації веб-трафіку через інтернет-з’єднання домашнього користувача. Потім завантажені дані відправляються на сервери Bright Data для продажу компаніям з ШІ для навчання моделей і робіт із великими мовними моделями.
На одному вебінарі, проведеному для учасників галузі кілька років тому, головний операційний директор Bright Data Аріель Шульман заявив, що SDK безпосередньо не відстежує користувачів: код начебто працює анонімно у фоновому режимі, а активність веб-краулінгу може бути складною для моніторингу, оскільки використовує розподілені IP-з’єднання домашніх користувачів. Bright Data стверджує, що її проксі-мережа включає приблизно 150 мільйонів клієнтів-краулерів, що охоплює не лише додатки Smart TV, а і програмне забезпечення на ПК та мобільних пристроях.
Представник Bright Data Дженніфер Бернс заявила, що участь у мережі є “добровільною”, додавши, що користувачі можуть відмовитися від участі в будь-який час через простий двоетапний процес. Тобто, Bright SDK нібито розроблений таким чином, щоб ініціювати веб-краулінг лише тоді, коли локальні обчислювальні та мережеві ресурси не зазнають значного впливу. Однак у користувачів загалом обмежена видимість того, скільки фонового трафіку передається, поки SDK активний під час перегляду телевізора або веб-перегляду.
Звіт порівнює бізнес-модель Bright Data з IPIDEA, величезною проксі-мережею, що базувалася в Китаї та була розгромлена Google цього місяця. Хоча критики стверджують, що розподілені проксі-мережі можуть бути зловживані зловмисними цілями, Bright Data запевняє, що її платформа призначена для законного доступу до даних та наукових досліджень. Однак постачальники платформ, здається, посилюють обмеження на фонову діяльність SDK. Google почала забороняти додаткам запускати стійкі фоновые SDK-процеси, а Amazon вжив кроків для блокування додатків, які покладаються на сторонні проксі-механізми, такі як інтеграції Bright SDK. Компанія продовжує підтримувати партнерства з екосистемами смарт-телевізорів, що працюють на Tizen OS та webOS, де за повідомленнями сотні додатків можуть включати функціональність збору веб-даних через проксі.
Цьогоріч Ендрю Стентон, сценарист “Історії іграшок” та режисер “ВОЛЛ-І”, представив свою нову роботу “В одну мить”. Автор, який у свій час зумів перетворити історію самотнього робота на глибоку екзистенційну притчу, цього разу замахнувся на значно масштабнішу ідею, а саме розмову про вічність життя, смерть, циклічність історії та самотність людини у безмежному часі. Фільм із перших хвилин заявляє про великі амбіції й серйозний тон, натякаючи, що перед нами не просто фантастична драма, а спроба осмислити саму природу людського існування. Інша річ, чи вистачило режисерові інструментів і сміливості довести цю ідею до справді глибокого рівня. В цьому ми й намагаємося розібратися в рецензії нижче.
Плюси:
амбітна концепція; органічне переплетіння трьох часових ліній; сильна візуальна складова; найпереконливіша лінія майбутнього; робота Рашиди Джонс
Мінуси:
надмірна сентиментальність; акцент на емоціях замість глибини; недостатнє розкриття персонажів; жанрова розбалансованість; фінал без повноцінного катарсису
5.5/10
Оцінка ITC.ua
“В одну мить” / In the Blink of an Eye
Жанр драма, фантастика Режисер Ендрю Стентон У ролях Рашіда Джонс, Кейт МакКіннон, Рона Ріс, та ін. Прем’єра 27 лютого 2026 року, Hulu
Сюжет стрічки розгортається одразу в трьох часових проміжках, які поступово переплітаються між собою. Перша лінія переносить глядача в доісторичну епоху, де група неандертальців намагається вижити в жорстокому світі.
Друга частина відбувається в наш час і вибудовується як сентиментальна драма про втрату, амбіції та складний вибір між кар’єрою й почуттями. Герої постають перед необхідністю вирішити, що для них важливіше, особисте щастя чи прагнення реалізувати себе.
Третя лінія переносить у далеке майбутнє, де космічний корабель під керівництвом жінки на ім’я Куклі та штучного інтелекту Роско транспортує ембріони до нової планети, підготовленої для життя. Їхня місія зберегти людство, навіть якщо для цього доведеться пожертвувати власними емоціями й прийняти самотність як неминучість.
Автори намагаються об’єднати ці три історії в цілісне полотно, підводячи глядача до думки про безперервність життя й повторюваність людського досвіду.
Потенціал у цієї історії був справді величезний. З такого матеріалу могла постати глибока філософська драма про смерть, вічне життя та про бажання залишити слід. Однак режисер обирає більш доступний шлях, тому робить ставку на емоційність.
Майже протягом усього хронометражу тон стрічки підкреслюється надзвичайно виразним, майже нав’язливим музичним супроводом. Саундтрек постійно нагадує глядачеві, що відбувається щось трагічне й важливе, ніби підштовхуючи до сліз і внутрішнього зворушення. Проблема полягає в тому, що ця емоційна інтенсивність не завжди виправдана драматургією. Замість природного переживання виникає відчуття, ніби фільм буквально просить ось тут плач, ось тут відчуй біль, ось тут замислись.
У цілому картина виглядає надмірно сентиментальною. Вона ніби прагне глибини, але часто обмежується поверхневими атрибутами серйозності. Наприклад, повільною музикою, затяжними крупними планами, чи багатозначними паузами.
Замість того щоб дозволити глядачеві самостійно дійти до емоції, стрічка занадто активно її нав’язує. І в якийсь момент це починає дратувати.
Особливо в сучасній лінії, де мелодраматичність переважає над змістом, а конфлікти виглядають дещо спрощеними. Надія була на фінал, що саме там усі сенси зійдуться в одну точку і настане справжній катарсис. Проте ця частина, хоч і акуратно завершує історію, не дає того глибокого відчуття, на яке розраховуєш після такої масштабної підготовки.
Найбільш переконливою виглядає лінія майбутнього. Саме тут теми самотності, місії та відповідальності за нове покоління розкриваються найгармонійніше. Взаємодія Куклі з Роско, їхні розмови про страх, любов і обов’язок звучать значно щиріше й глибше, ніж більшість сцен у сучасній частині.
Не можна не відзначити, що режисер зумів поєднати три сюжетні лінії доволі органічно. Попри різні часові пласти й жанрові відтінки, нічого відверто не вибивається із загальної картини. Історія поступово сприймається як єдине ціле, а фінальне переплетіння ліній, хоч і передбачуване, все ж залишає приємне відчуття завершеності. За цим бодай було цікаво спостерігати, особливо за тим, як окремі деталі відлунюють одна в одній крізь століття.
“В одну мить” часто викликає асоціації з “Хмарним атласом”. Але якщо “Хмарний атлас” із часом почали сприймати як масштабну й сміливу філософську драму про переродження, то нова стрічка залишається радше обережною варіацією на тему. Вона торкається великих ідей, проте не наважується заглибитися в них настільки, щоб по-справжньому вразити.
Суттєвою проблемою є також жанровий дисбаланс. Фільм постійно коливається між історичною драмою, мелодрамою та науковою фантастикою. Ці переходи не завжди виправдані й створюють відчуття нестабільності. Глядачеві складно зосередитися на оповіданні, яке й без того має фрагментарну структуру.
Окремо варто сказати про персонажів. Для фільму з такими амбіціями 94 хвилини занадто мало. Якщо автори прагнули емоційно прив’язати глядача до героїв, їм потрібно було більше часу на розкриття їхніх внутрішніх конфліктів. Без цього емоційний зв’язок формується поверхово.
Рашида Джонс виглядає найбільш переконливою, а її гра стримана й жива. Інші ж актори часто здаються обмеженими сценарними рамками. У їхній роботі не відчувається зв’язку з персонажами, вони наче просто грають текст, не додаючи до персонажів нічого свого, чи нічого нового.
Натомість технічна складова фільму справді вражає. Візуально “В одну мить” виглядає насиченим і продуманим проєктом. Особливо це стосується частини майбутнього. Вражає й робота з декораціями та костюмами неандертальців, увага до деталей гриму й середовища. У плані виробництва це якісна й дорога робота, яка залишає відчуття серйозного підходу.
Висновок:
“В одну мить” — фільм із великими амбіціями та нерівною реалізацією. Він прагне говорити про вічне, але часто обмежується емоційним надривом. Це не провал, але й не прорив. Радше спроба, яка залишає відчуття нереалізованого потенціалу. Водночас у стрічці є достатньо щирості й красивих моментів, щоб вона знайшла свого глядача, особливо того, хто шукає не стільки ідеальну драматургію, скільки настрій і атмосферу.
700 Вт•год/кг і робота при –50°C: Китай створив батарею нового покоління для електромобілів із запасом ходу 1000+ км
Китайські науковці заявили про прорив у сфері акумуляторів для електромобілів. Дослідження, опубліковане в журналі Nature, описує нову літієву батарею з питомою енергоємністю понад 700 Вт·год/кг — це майже утричі більше за показники більшості сучасних серійних акумуляторів. Такий акумулятор дозволить електромобілям долати понад 1000 км на одному заряді.
Роботу очолили професор Чжао Цін і академік Чень Цзюнь з Нанькайського університету спільно з Лі Юном із Шанхайського інституту космічних джерел енергії. За словами Чень Цзюня, енергоємність і стабільність у холодному кліматі залишаються двома ключовими бар’єрами для масового переходу на електромобілі.
Енергоємність 700 Вт·год/кг
Нині найкращі літій-іонні батареї, що встановлюють у серійні електромобілі, зазвичай мають питому енергоємність 250-255 Вт·год/кг. Твердотільні рішення, які часто називають “святим Граалем” галузі, декларують близько 400-500 Вт·год/кг. Нова розробка перевищує ці показники й дозволяє досягати питомої енергоємності у 700 Вт·год/кг та навіть більше. Отже, за однакової ваги батарея з більшою енергоємністю дозволяє проїхати значно більшу відстань. Теоретично це відкриває шлях до електромобілів із запасом ходу понад 1000 км без збільшення маси акумуляторного блоку.
Ключова зміна стосується електроліту — рідини всередині батареї, яка забезпечує рух іонів літію. Традиційні рішення використовують суміш літієвих солей і карбонатних розчинників, де перенесення заряду відбувається за участі атомів кисню. Такий підхід має недоліки: електроліт густий, гірше розтікається і втрачає ефективність на морозі.
Команда з Китаю створила новий тип рідкого електроліту на основі фторованих вуглеводневих розчинників. Замість кисню в перенесенні іонів задіяли фтор. Це підвищило іонну провідність і стабільність при надвисокій енергоємності. Рідина стала менш в’язкою, краще розподіляється і потребує меншого об’єму для роботи елемента.
Робота при –50°C
Водночас вдалося покращити роботу батареї на холоді. Під час лабораторних тестів при температурі –50°C елемент зберіг питому енергоємність на рівні майже 400 Вт·год/кг. Це більше, ніж забезпечують багато сучасних преміальних електромобілів за кімнатної температури.
Дослідники підкреслюють, що їм довелося ретельно збалансувати внутрішню структуру електроліту, щоб забезпечити вільний рух іонів літію. Перехід від кисню до фтору дозволив усунути “вузьке місце”, яке раніше обмежувало характеристики.
За словами Чень Цзюня, батареї з такою енергоємністю та температурною витривалістю мають “величезний потенціал у нових енергетичних транспортних засобах”. Їх також можна застосовувати в інтелектуальних роботах, полярних регіонах, аерокосмічній техніці та авіації.
Нова розробка з показником понад 700 Вт·год/кг поки що описує рівень окремого елемента, а не повноцінного батарейного пакета. Однак навіть із урахуванням втрат при інтеграції в модуль і систему приріст може бути суттєвим. Однак строки початку комерційної експлуатації цієї технології поки що не називають.
HMD представила Luma: бюджетний смартфон для бажаючих поностальгувати
HMD продовжує експериментувати з мобільними пристроями. Після нещодавнього випуску Barbie Phone тепер компанія запропонувала нову модель Luma — не плутати з Lumia. Новинка схожа на бюджетну модель HMD Vibe, але у цьому випадку використовується простіший процесор.
Новий смартфон HMD Luma оснащений 6,67-дюймовим LCD дисплеєм з роздільною здатністю 1604х720 пікселів та частотою оновлення 120 Гц (що трохи краще, ніж 90 Гц у HMD Vibe). Максимальна яскравість сягає 500 ніт. Новинка використовує процесор Unisoc T615, виготовлений за 12-нм техпроцесом. Чип має 2 ядра Cortex-A75 з частотою 1,8 ГГц, 6 ядер Cortex-A55 з частотою 1,6 ГГц та GPU Mali-G57 MP1. Чипсет доповнений оперативною пам’яттю обсягом 4 ГБ та вбудованим сховищем місткістю 128 ГБ або 256 ГБ. Додатково передбачений окремий слот для встановлення карти пам’яті microSD.
Хоча на задній панелі видно два об’єктиви, фактично в характеристиках згадується лише одна 50-мегапіксельна ширококутна камера. На фронтальній панелі в круглому отворі дисплея розмістилася 8-мегапіксельна камера для автопортретів.
HMD Luma підтримує зв’язок 4G і має два слота для SIM (на додачу до microSD-слота). Також новинка пропонує стерео динаміки, 3,5-мм роз’єм для дротових навушників, FM-радіо та модуль Bluetooth 5.0. А от NFC тут немає. Пристрій оснащений акумулятором місткістю 5000 мАгод та підтримує заряджання потужністю 18 Вт через порт USB-C 2.0. Сканер відбитків пальців розташувався на бічній грані корпусу. Апарат працює під управлінням ОС Android 15.
Новий смартфон HMD Luma з’явиться в продажу “скоро” в титановому та блакитному кольорах. Ціна поки не розголошується. Скоріш за все, вона буде спів ставна з моделлю Vibe, яка на старті пропонувалася на €90.
Подвійна автономність у тендітному корпусі: смартфон на межі технологій. Джерело: AI
Поки більшість виробників бореться за кожну частку міліметра товщини, жертвуючи автономністю, на горизонті з’явився пристрій, який нахабно ігнорує ці правила гри. Відомий інсайдер Digital Chat Station, який зазвичай не розкидається пустими словами, поділився параметрами майбутнього флагмана, що виглядає як мрія кожного, хто втомився жити біля розетки.
Енергетичний прорив у витонченій формі
Головна зірка цього технічного шоу — акумулятор ємністю близько 9000 мА/г. Для розуміння: це майже вдвічі більше, ніж у середньостатистичного сучасного смартфона. Найцікавіше тут не сама цифра, а те, що виробник планує запхати такий об’єм енергії в тонкий та легкий металевий корпус. Схоже, технологія кремній-вуглецевих анодів нарешті дозволила інженерам обійти закони фізики, які раніше змушували робити «цеглини» заради великої батареї.
Екран пристрою отримає діагональ 6.57 дюйма. Це плоска LTPS-панель із роздільною здатністю 1.5K та модним склом 2.5D, що має згладжені краї. Такий вибір свідчить про те, що перед нами не просто черговий експериментальний прототип, а цілком збалансований пристрій середнього розміру, який зручно тримати в руці.
Залізо майбутнього та «очі» на 200 МП
Внутрішня начинка не поступається батареї. Інженерний зразок вже тестується з топовим чипсетом Snapdragon 8 Elite. Проте є ймовірність, що до моменту релізу пристрій отримає ще потужніший Snapdragon 8 Gen 5. Крім того, смартфон оснастять:
Основною камерою на 200 МП із великим сенсором формату 1/1.4 дюйма;
Додатковим телеоб’єктивом для якісного зуму;
3D-ультразвуковим сканером відпечатків пальців під екраном;
Підтримкою бездротової зарядки.
Хто стоїть за цим «монстром»?
Хоча офіційної назви поки немає, спільнота припускає, що йдеться про перспективний Honor 600. Це виглядає логічно, оскільки саме цей бренд останнім часом активно просуває акумулятори підвищеної щільності. Враховуючи репутацію Digital Chat Station, який раніше першим розкрив деталі Xiaomi 15 та Realme GT 7 Pro, до цих витоків варто поставитися серйозно.
Поки одні виробники фокусуються на автономності, Apple готує свої оновлення, про які Тім Кук натякає у контексті виходу нових MacBook та iPhone 17e.
