Японська інді-студія ConnectedShadowGames зробить титри своєї майбутньої гри Twilight Moonflower, здається, розміром з окрему гру — туди додали майже 65 000 людей.
Twilight Moonflower — це гра жахів у японському стилі для одного-чотирьох гравців, дія якої відбувається у випадково згенерованих житлових районах. Реліз заплановано на найближчі кілька місяців, і зараз студія активно готує фінальні титри. З підготовки одного з останніх пунктів розпочалася кумедна історія.
Розробник написав у X (Twitter), що майбутню гру створюють лише кілька людей і титри виглядають дуже скромно. Спершу він попросив поставити лайк будь-кого, щоб пізніше додати користувачів до титрів. Планувалося принаймні 100 імен, але ініціатива в гарному сенсі вийшла з-під контролю.
“Дякуємо всім 64 901 учаснику! Ми люди слова. Ми клянемося, що кожен із вас потрапить до фінальних титрів”, — додає розробник.
Тепер інді-студія зіткнулася з викликом: як розмістити таку величезну кількість імен, щоб їх було видно, але титри не перетворилися на дивний 5-годинний тизер “Месників”? Схоже, ми дізнаємося лише після релізу.
Примітно, що такий підхід забезпечив Twilight Moonflower незаплановану рекламу. Можливо, ті майже 65 тисяч користувачів взагалі раніше не чули про інді-горор, але їх привабила ідея стати частиною гри. Раніше цього року подібний метод використав автор Dragon’s Chronicles: The Dark Demon King and the Sword of the North Star, пише Automaton notes. Там розробник зібрав понад 200 000 лайків для титрів.
Частина титрів до Dragon’s Chronicles: The Dark Demon King and the Sword of the North Star
Нагадаємо, що нещодавно японські геймери сміялися з іншого цікавого випадку — могли зіграти в “Підземелля лайна”. Італійський розробник неправильно переклав назву своєї гри, тож вона несподівано стала популярною в іншій частині світу.
На початку тижня Apple анонсувала незвичайний і, на перший погляд, дивний аксесуар iPhone Pocket, який позиціонувався як невелика сумочка/чохол, у якій зручно переносити iPhone.
Новинка від Apple та Issey Miyake виглядає стильно, але багато хто посміявся над нею, називаючи “носком для iPhone” і щиро не розуміли, хто це купить за $149 (коротка сумочка) і $229 (довга).
Що відомо
Як виявилося, Apple знала, що робить і коли 14 листопада стартували продажі iPhone Pocket — незвичайний чохол розкупили за один день!
Apple одразу заявила, що товар буде випущено обмеженим тиражем, але судячи з ажіотажу, існує ймовірність, що компанія випустить ще одну партію, тим більше що сторінка iPhone Pocket в офіційному магазині Apple не видалена.
З 13 листопада в кіно розпочалися покази антиутопічного бойовика “Людина, що біжить” — другої екранізації однойменного роману Стівена Кінга, на час виходу книжки ще Річарда Бахмана, після культового фільму 1987 року з Арнольдом Шварценеггером. В огляді нижче розповімо, як до новітнього прочитання кінгівської класики поставився Залізний Арні, сам Кінг, а також, якщо після таких авторитетних думок вам буде ще цікаво, висловимо кілька власних міркувань щодо того, чи варто звертати увагу на новинку.
Плюси:
достатня кількість захопливого екшену; дуже пристойне з технічного боку кіно; з Ґлена Пауелла вийшов доладний герой;
Мінуси:
намагання Едгара Райта всидіти на кількох стільцях — і духу першоджерела відповідати, і свій фірмовий стиль задіяти, і попсовим фіналом всім догодити; відповідно, фінал тут найслабша ланка;
7.5/10
Оцінка ITC.ua
“Людина, що біжить”/ The Running Man
Жанр антиутопічний бойовик Режисер Едгар Райт У ролях Ґлен Пауелл, Джош Бролін, Кеті О’Браян, Деніел Езра, Лі Пейс, Карл Ґлусман, Джеймі Ловсон, Майкл Сера, Емілія Джонс, Вільям Мейсі, Колман Домінго Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb, офіційний сайт
США, недалеке майбутнє. Звісно, похмуре, безвихідне і злиденне. Але не для всіх. Поки такі хлопці, як Бен Річардс гарують на заводі за копійки, щоб у підсумку звідти з тріском вилетіти, такі хлопці, як Ден Кілліан розкошують та влаштовують пишні і криваві реаліті-шоу на потіху публіці. І коли в Річардса немає іншого вибору, окрім як податися на участь в одному з таких, щоб заробити на ліки для хворої доньки, Кілліан вбачає у цьому запальному і непоступливому персонажі можливість підняти рейтинги до небес.
Таким чином відчайдух опиняється на імпровізованій арені “Людини, що біжить” — жорстокому реаліті, де троє “щасливчиків” мусять протриматися протягом 30 днів, поки на них полює не тільки загін крутих мисливців, а й випадкові перехожі, охочі до винагороди. Якщо гравцю вдасться не сконати, він отримає приз у розмірі мільйона нових доларів, у яких є дещо спільне з наклейками з жуйок, що колекціонували дітлахи 90-х. Отже, час для шоу, крихітко.
Цього року Стівен Кінг явно в тренді. Екранізації його творів рясніють, як гриби після доброго дощу — у зв’язку з цим ми навіть не полінувалися скласти ТОП 10 кіноадаптацій “короля жахів”. Причому “Людина, що біжить” став вже другою кінгівською антиутопією цієї осені на великих екранах — ще свіжа в пам’яті “Довга хода”, яка прокатувалася в кінотеатрах буквально у вересні.
Щодо сприйняття самого Кінга, котрий, як відомо, усіма фібрами письменницької душі зненавидів версію зі Шварценеггером, то стрічку Едгара Райта він схарактеризував “фантастичною” та “Міцним горішком” нашого часу”.
А на реакцію Залізного Арні можна подивитися в цьому короткому ролику від прокатника:
За другу спробу перенести невтішні пригоди Бена Річардса на екран відповідальний британець Едгар Райт. Це той, хто подарував світу такі нетлінки, як “Зомбі на ім’я Шон” (2004), “Скотт Пілігрим проти всіх” (2010) та “На драйві” (2017). Варто визнати, що його версія значно ближча до тексту першоджерела, ніж те, що майже 40 років тому запропонував глядачам Пол Майкл Глейзер.
Райту вдалося добре передати занепадницьку атмосферу дистопічних США, підкріплену потужною пропагандистською машиною зі створення контенту. Американське суспільство розділене на багатих і бідних, але поза соціальною прірвою однаково ведеться на філігранно виконані дипфейки і маніпулятивну брехню. І поки воно вкладає свою енергію в телевізійні розваги, кровожерливим корпораціям нічого не загрожуватиме. А диктатура процвітатиме.
Біганина Бена Річардса наочно покаже, що ще лишилися ті небайдужі, хто готовий дати відсіч Системі. І що він може стати тим гнітом, котрий спричинить пожежу революції.
Автори прогнозовано намагаються наситити дійство актуальною сатирою щодо бездумної потреби у споживанні розважального контенту з домішками інфосміття з одного боку, і намаганні цим контентом забезпечити, першочергово заради контролю, з іншого. Райт ніби хоче всидіти на двох, а то й на трьох стільцях, балансуючи на межі песимізму оригіналу, свого хуліганського стилю та необхідності догодити роботодавцю. А ним є, на хвилинку, потужний мейджор, який не цурається виділяти Тому Крузу сотні мільйонів доларів, щоб той міг похизуватися у кадрі своїми фірмовими спринтами або вмінням тамувати подих на 6 хвилин.
Можливо, саме через це суть фільму не надто складніша, ніж рублені фрази Залізного Арні в кіношному оригіналі. І зводиться вона здебільшого до м’ясистого, справді захопливого і часом винахідливого екшену. З цим складником у творіння Райта повний порядок.
Так, тут ми не побачимо добродіїв з суто супергеройськими сценічними псевдонімами на кшталт Кульова Блискавка чи Капітан Свобода, персонажа Subzero або власну версію Шкіряного обличчя. І взагалі, місцеві мисливці абсолютно безликі на відміну від колоритних персонажів попередника. Але рятівною силою тяжіння цієї історії виявляється Ґлен Пауелл. В чомусь Кінг та й був правий: пауеллівський Річардс — дійсно важка мішень, міцності якій позаздрив би і Ван Дамм. Але це не машина. Це вразливий чоловік. Знесилений, поранений, голодний. Той, хто біжить по лезу. Хто ближчий до книжкового Річардса. І кому нам легше співпереживати.
Якщо у цьому фільмі і є приводи для відчутних розчарувань, то найбільший з них — надто різка і контрастна, немов холодний душ, кінцівка. Бог із ним, що вона максимально далека від того, що пропонував Кінг — ретельної точності від Райта ніхто не вимагав. Але вона катастрофічно вибивається з загального оповідання і здається нелогічною.
Коли Стівен Кінг розписував 2025 рік з позиції майбутнього, його таксофони та відеокасети у реальному 2025-му здаються безнадійними анахронізмами. Як писав Пітер Бредшоу в The Guardian: “В світі, де існує ШІ, здатний зобразити будь-що, просто немає потреби відправляти на шоу реальну людину”. Хоча от Шварценеггер на доларах — гарна витівка.
Та як би не змінювався наш світ в технологічному плані, і кого б ми не друкували на красивих банкнотах, а низькі прояви людської природи воістину незмінні. Втім, попри важливість думки, вона все одно губиться, адже спостерігати під смачний попкорн за страждальницькими поневіряннями Бена Річардса чомусь куди цікавіше.
Висновок:
“Людину, що біжить” можна віднести нехай не до топових, але до вдалих екранізацій Стівена Кінга так точно.
У жовтні інсайдер і журналіст Bloomberg Марк Гурман (Mark Gurman) повідомив, що в Apple плануються глобальні кадрові зміни, в рамках яких Тім Кук (Tim Cook) залишить посаду генерального директора компанії.
Офіційно ці дані не підтверджені, але ще одне авторитетне видання заговорило про відхід Тіма Кука.
Що відомо
Редакція Financial Times повідомила, що Apple прискорила процес підготовки передачі керівництва компанією і Кук може залишити свою посаду вже наступного року.
Щодо нового глави Apple, то співрозмовники FT підтвердили інформацію Bloomberg про те, що найімовірнішим кандидатом є Джон Тернус (John Ternus) — віцепрезидент Apple з розробки апаратного забезпечення. Але остаточного рішення ще не прийнято і компанія знаходиться у пошуку додаткових претендентів.
Окремо згадується, що прискорення зміни керівника Apple не пов’язане з бізнес-показниками компанії, оскільки цей процес давно заплановано і не проводиться в екстреному режимі.
Нагадаємо, 1 листопада Тіму Куку виповнилося 65 років і в більшості компаній рівня Apple такий вік вважається оптимальним для переходу на менш відповідальну посаду. Тож, Кук, наприклад, може зайняти посаду голови ради директорів, як це свого часу зробили Джефф Безос, Ларрі Еллісон і Білл Гейтс.
З 12 листопада в кінотеатрах стартували покази трилера про пограбування “Ілюзія обману 3” — як неважко здогадатися, третього фільму в рамках серії про команду вправних ілюзіоністів, які примудряються і захопливим шоу розважити, і неймовірне пограбування провернути. До своїх ролей повертається увесь основний акторський склад, і навіть поважний ветеран Морган Фрімен не погребував ще раз вдягнути епатажний піджак. Яким же вийшов третій збір манірних послідовників друзів Оушена — пропонуємо дізнатися в огляді.
Плюси:
ефектні фокуси досі присутні; стара гвардія знову в ділі; візуально приємне легковажне кіно з чудовими локаціями — від мальовничих площ Антверпена до розкішної сучасної архітектури Абу-Дабі; в оповіді знайшлося місце для гумору;
Мінуси:
ледачий сценарій зі слабенькою кінцівкою; місцевий конфлікт поколінь не вражає; переходи між тонально протилежними сценами здаються зарізкими; відсутність яскравих перфомансів, попри зірковість акторського складу;
6/10
Оцінка ITC.ua
“Ілюзія обману 3”/ Now You See Me: Now You Don’t
Жанр трилер про пограбування Режисер Рубен Флейшер У ролях Джессі Айзенберг, Вуді Гаррельсон, Айла Фішер, Дейв Франко, Морган Фрімен, Ліззі Каплан, Аріана Грінблат, Джастіс Сміт, Розамунд Пайк, Марк Руффало Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Стара гвардія знову в ділі. Ілюзіоністи-робінгуди Деніел Атлас, Меррітт Маккінні, Генлі Рівз та Джек Вайлдер, з подачі таємної організації “Око”, возз’єднуються заради благої цілі — викрасти страшенно дорогий діамант “Серце” у страшенно шкідливої тітки Вероніки Вандерберг.
Залізна пані керує заснованою її батьком компанією з продажу дорогоцінних камінців, і уся ця діяльність спрямована на банальне відмивання злочинних грошей. Та цього разу Вершникам доведеться об’єднати зусилля зі своїми молодими послідовниками, готовими не тільки довести профпридатність, а й те, що в їхньому рукаві також припасено кілька козирів.
Вже у перші 15 хвилин маємо дві сцени з виступами перед захопленою аудиторією, що промовисто характеризує загальну концепцію “Ілюзії обману”. При ввідних даних ігрового кіно, підкріплених більш ніж пристойним акторським складом, вона передбачає і досвід перегляду справжнісінького шоу, при цьому використовуючи можливості кіно заради ефектних трюків. Як показує практика, пересічним глядачам такий простий, але дієвий підхід подобається куди більше, ніж снобістським критикам — підтвердженням цих слів служать і відповідні рейтинги, і касові збори двох попередніх фільмів, які загалом сягнули майже $700 млн.
В “Ілюзії обману 3” творці не стали вигадувати велосипед, і їх можна зрозуміти — навіщо ламати те, що й так справно працює. Критики критиками, а підкорювати бокс-офіс треба. При фактично тих самих продюсерах у третьому фільмі зовсім інші сценаристи та новий для серії режисер Рубен Флейшер, котрий прийняв естафету у Луї Летер’є та Джона Чу. Але працюють вони за усталеною формулою.
Флейшер — явно не геній, проте старанний кінороб, який навіть з такого слабенького і вторинного матеріалу, як перший “Веном” (2018) примудрився зліпити більш-менш придатне для перегляду і врожайне в прокаті кіно. Особливо з точки зору порівнянь з тим, що запропонує багатостраждальний кіновсесвіт від Sony надалі. А його кіноадаптація Uncharted зразка 2022 року, нагадаємо, потрапила в нашу добірку найкращих екранізацій відеоігор, хоча й там був далеко не шедевр.
Зараз же у Флейшера були на руках власні козирі у вигляді спрацьованості з зірками франшизи Джессі Айзенбергом та Вуді Гаррельсоном, з якими постановник зустрічався на знімальному майданчику свого повнометражного дебюту “Вітаємо у Зомбіленді” (2009) та його сиквелі. Для повного щастя, мабуть, не вистачає Емми Стоун, але остання якраз зосередилася, скажімо так, на цікавішому кінематографі, ніж веселі невибагливі розваги, якою і є герой нашого огляду (ще свіжа у пам’яті “Буґонія” Йоргоса Лантімоса — стрічка, що дійсно варта уваги).
Творці “Ілюзії обману 3” грамотно витримують паузу, не розкриваючи усіх карт, тобто усіх знайомих облич одразу. Однак це досі те саме кіно, де відбуваються ефектні переодягання на ходу, де від ворогів відбиваються колодою карт чи бородатим трюком з TikTok і де, зрештою, розкішні декорації для виступу встановлюються воістину незримими силами. За допомогою магії монтажу в героїв нізвідки може взятися особистий літак, коштом недалекоглядності антагоністки — вони апріорі будуть позбавлені безвихідних пасток.
Підкріплюються екранні, нехай ефектні, але все-таки нісенітниці напівжартівливим змаганням поколінь. Одні готові довести, що ще є порох в порохівницях, інші — що кращі часи поважних динозаврів лишилися в далекому минулому. Є у цих по-підлітковому запальних сутичках певне очарування, але рятівним воно не стає.
Проблема в тому, що конкуренція з дітьми, яким на час виходу першої частини було від 6 до 17 років (“це віскі старше за тебе” — зауважує дід у виконанні Моргана Фрімена), надто легковажна, щоб перейматися через її результат. Про очевидність вибору сторони для старожилів франшизи по цей бік екрана годі й казати.
Плюс автори дозволяють собі надто різкі за настроєм переходи: ось ми тішимося грайливістю та безтурботністю низки фокусів-покусів, як буквально через 5 хвилин з якогось дива маємо співчувати загибелі когось з персонажів. А ще через 10 — регочемо з влаштованого у кадрі маскараду.
Окремий вид творчої безпорадності, це, звісно, фінальний твіст. Добре, якщо комусь вдасться його не передбачити. І ще краще, якщо кульмінаційна, даруйте, драматургія здатна викликати хоч якийсь відгук. Розамунд Пайк давно довела свою спроможність чудово зображати бездушних дамочок, причому у кіно куди більш талановитому — згадуємо, звісно, “Загублену” (2014) Фінчера або “Аферистку” (2021) на лихий кінець. Але навіть це її вміння не нівелює слабку кінцівку.
Якщо ви належите до тих глядачів, хто вважає себе шанувальником серії, немає причин пропускати і цю частину. Щобільше, тут можна отримати яке-не-яке задоволення. Це щодо шоу. А от стосовно власне кіно, де разом з білими кроликами з капелюха хочеться бачити живих людей, дива не сталося.
Висновок:
Якщо вам сподобалися попередні дві частини, є сенс дати фільму шанс. В іншому випадку обов’язковим перегляд точно не назвеш.
Засновники Кріш Рамінені та Сем Удотонг / Fireflies.ai
Стартап штучного інтелекту Fireflies цього літа потрапив у заголовки з оголошенням про оцінку в $1 млрд. Його технічний директор та співзасновник похвалився брехнею на старті.
Цей текст настільки прекрасний, що варто навести його повністю. Ним Сем Удотонг поділився у LinkedIn як прикладом сміливості та наполегливості у просуванні свого бізнесу. Коментатори спробували відкрити йому очі на те, що йдеться про шахрайство та порушення конфіденційності клієнтів.
Сем Удотонг, фото з оригінального поста / LinkedIn
“Ми брали $100 на місяць за штучний інтелект, який насправді був просто двома хлопцями, що виживали на піці.
Ми збільшили оцінку Fireflies до $1 млрд після 6 невдач з нашою оригінальною ідеєю доставлення їжі за криптовалюту.
Ніщо не мотивує вас більше, ніж тиск життя місяць за місяцем без страховки. Перш ніж я поясню, як двоє збанкрутілих хлопців підтвердили ідею в $1 млрд, вам потрібно зрозуміти, що ми сиділи на дивані, відчайдушно слідуючи своїй підприємницькій мрії. Штучний інтелект, який робить нотатки, був нашою останньою надією після 6 ідей, які наші друзі називали “геніальними”.
Найкращий спосіб підтвердити свою бізнес-ідею – це стати самим продуктом.
Ми говорили нашим клієнтам, що є штучний інтелект, який приєднається до зустрічі. Насправді це були лише я та мій співзасновник, які телефонували на зустріч, мовчки сиділи та робили нотатки від руки. Коли клієнти планували зустріч, ми вручну телефонували як “Фред з Fireflies.ai”. Ми сиділи мовчки, робили детальні нотатки та надсилали їх через 10 хвилин. Після того як ми зробили нотатки для понад 100 зустрічей (і заснули на багатьох), ми нарешті змогли заробити достатньо грошей, щоб оплатити оренду крихітної вітальні в Сан-Франциско за $750 на місяць. Саме тоді, у 2017 році, ми сказали, годі, зупинімося та автоматизуємо все. Відтоді безпека, конфіденційність та захист даних стали основою всього, що ми створювали (дивіться інші мої публікації).
Найкращим прототипом були два хлопці, які виживали на піці. Перевірка перед автоматизацією врятувала нас від сьомої невдачі. Слідкуйте за новими нетрадиційними історіями про те, як ми створили Fireflies такими, якими вони є сьогодні”.
Однак коментатори не розділяли піднесений тон та вихваляння Удотонга. Багатьом не сподобалося введення клієнтів у оману як спосіб просування та “перевірки”.
“Перебування на чиїйсь зустрічі без запрошення є порушенням конфіденційності. Вони хотіли бачити на зустрічі бота, а не непрохану особу. Таким чином ви підриваєте довіру та можете понести юридичні наслідки. Інша проблема полягає в тому, що тепер люди відчуватимуть недовіру та сумніватимуться в безпеці та конфіденційності їхніх зустрічей”, — пише Умар Афтаб.
“Це дивовижно. Але також викликає занепокоєння щодо конфіденційності та безпеки даних”, — Тобі Ойебаде.
“…Тож, це шахрайство?”, — Марко Мандарич.
“Публікація такого — швидкий спосіб підірвати довіру, а не зміцнити її”, — Ден 担C.
Найбільш розгорнутий відгук належить Маурісіо Ідаррага з GTM Engineering. Коментатор розклав усе по пунктах:
“Це може звучати як крута історія про “метушню засновників”… але насправді це один із найбезрозсудніших та найвідбитіших постів, які я бачив за останній час. Давайте чітко розберемося, що саме описується.
Неправдиве подання інформації. Клієнтам сказали, що до їхніх зустрічей приєднається штучний інтелект, але це були два засновники, які таємно підключалися, слухали та робили нотатки. Це не “перевірка”. Це обман.
Без згоди. Без розкриття інформації. Справжні люди приєднувалися до приватних зустрічей без відома учасників. Це серйозне порушення конфіденційності, а в деяких регіонах навіть незаконне.
Обробка даних. Що сталося з цими нотатками? Чи зберігалися вони, видалялися або поширювалися? Якщо так починалася компанія, як клієнти можуть довіряти її методам обробки даних зараз?
Культурний сигнал. Рання поведінка задає тон. Коли обман формулюється як “перевірка”, ви формуєте культуру, де мета виправдовує засоби.
“Перевірка перед автоматизацією” — це нормально, якщо це прозоро. Ви можете імітувати робочі процеси або вручну імітувати серверну частину, але ви повинні розкрити це. Вдавати, що ваш продукт автономний, і таємно приєднуватися до дзвінків — це не інновація. Це порушення довіри. Справжнє питання не в тому, як вони вижили на піці, а в тому, що вони роблять з вашими даними зараз”.
Як повідомляє Futurism, хоча багато користувачів LinkedIn критикують Удотонга у коментарях, пізніше він стверджував, що ранні корпоративні клієнти знали, що “в процесі присутня людина”, і їм просто було байдуже. Стартап досяг успіху, але осад лишається попри такі пояснення.
ML Ray Regeneration — перша опція з пакета FSR Redstone, представлена у реальній грі. Регенерація променів в Call of Duty: Black Ops 7 потребує відеокарти Radeon RX 9000.
Технологія регенерації променів (Ray Regeneration) обробляє освітлення та відбиття, отримані за допомогою трасування променів з використанням нейронної мережі для очищення зашумлених даних, перш ніж вони досягнуть модуля масштабування. Це дозволяє отримати чіткіші та читабельні деталі на віддзеркаленнях та у складних сценах освітлення.
Регенерація променів є одною з чотирьох технологій FSR Redstone. У Call of Duty представлена тільки вона, а повний комплект включає ще три:
ML Super Resolution — відтворює чітке, високоякісне зображення з кадрів низької роздільної здатності за допомогою AMD FSR 4
ML Frame Generation — прогнозує та вставляє нові кадри між відрендереними, тепер використовуючи машинне навчання, для забезпечення плавнішої гри з вищою частотою кадрів
Neural Radiance Caching — динамічно навчається та передбачає, як світло поширюється крізь сцену, забезпечує ефективне глобальне освітлення в режимі реального часу
Відновлення деталізації променів на цьому ранньому етапі графічного конвеєра допомагає грі покращити чистоту кадра під час масштабування, зменшити мерехтіння, шум та часову нестабільність на таких поверхнях, як вода, скло або глянцеві матеріали. AMD стверджує, що метод був налаштований для продуктивності на RX 9000.
Available on AMD Radeon™ RX 9000 Series graphics cards, FSR ‘Redstone’ Ray Regeneration goes live tomorrow in Call of Duty: Black Ops 7.
AMD представила FSR Redstone на Computex 2025, де розповіла про усі чотири складники. Це перша її реалізація, але Джек Г’юн, старший віцепрезидент і генеральний директор з обчислювальної техніки та графіки AMD каже, що це “лише початок”, без жодних подробиць щодо того, коли слід очікувати решту технологій, а також про підтримку відеокарт попередніх сімейств.
У новому дослідженні групи європейських науковців припускається, що неандертальці могли не вимерти, а повністю асимілюватись під впливом Homo sapiens.
Математичне моделювання проаналізувало сценарій, у якому неандертальці спільно з Homo sapiens дали початок сучасним людям. Результати аналізу вказують, що практично повна асиміляція неандертальців могла відбутись упродовж 10-30 тис. років тому.
Колись ідея, що неандертальці разом з Homo sapiens могли утворити вид сучасної людини здавалась радикальною. Однак нещодавні дослідження геному та археологічні знахідки підтверджують, що ці дві лінії перетинались між собою та розмножувались на всій євразійській території протягом десятків тисяч років.
Карта Західної Євразії, що показує, коли і де, згідно з викопними свідченнями, неандертальці та Homo sapiens співіснували/Steven E. Churchill, Kamryn Keys, Ann H. Ross/Wikimedia
Наразі сучасні люди (не африканського походження) мають у ДНК близько 1-4% геному неандертальців. Ніхто точно не знає, чому зникли неандертальці близько 40 тис. років тому. На думку експертів, цьому могли сприяти зміни навколишнього середовища, втрата генетичного біорізноманіття або конкуренція з тими самими Homo sapiens.
Спеціаліст з обчислювальної хімії Андреа Амадей з Римського університету Тор Вергата та співавтори, зокрема, еволюційний генетик Джулія Лін зі Швейцарського федерального інституту водних наук і технологій та еколог Сімоне Фатторіні з Університету Л’Акуїли в Італії представили модель, яка надає низку пояснень.
Три хвилі міграції Homo sapiens з Африки у Європу/Slimak, PLOS One.
Якби модель враховувала потенційні переваги деяких генів неандертальців до більшої популяції Homo sapiens, то математична підтримка генетичної асиміляції була б ще сильнішою. Однак вона базується на недосконалих припущеннях, використовуючи інформацію про народжуваність сучасних племен мисливців-збирачів, щоб передбачити, наскільки швидко невеликі племена неандертальців будуть поглинені набагато більш численною людською популяцією.
Проте результати узгоджуються з нещодавніми археологічними відкриттями та низкою доказів, які свідчать, що занепад неандертальців на території Європи був поступовим, а не раптовим. Homo sapiens, мабуть, почали мігрувати з Африки набагато раніше, ніж вважали вчені, і прибули до Європи кількома потоками, які, можливо, почалися понад 200 тис. років тому. Після кожної хвилі міграції місцеві громади неандертальців поглинались новоприбулими. Їхні гени розмивались внаслідок схрещення з Homo sapiens.
Згідно вимірювань, товщина смартфона складає 5,5 мм — на 0,1 мм тонше, ніж iPhone Air. Нагадаємо, у Galaxy S25 Edge товщина корпусу 5,8 мм, але це його не врятувало — виробництво ультратонкої моделі 2025 року теж згорнуто.
В мережі з’явився новий витік тестів продуктивності інтегрованої графіки Intel Arc B390 на базі архітектури Xe3. І результати виглядають доволі цікавими. Судячи з даних Geekbench, цей інтегрований GPU може зрівнятися з популярними дискретними відеокартами для ноутбуків, зокрема з Nvidia RTX 3050 Ti.
Витік стосується нового варіанта ноутбука Samsung Galaxy Book6 Pro, де замість раніше поміченого Core Ultra 5 338H встановлено процесор Intel Core Ultra X7 358H. Це повноцінний 16-ядерний чип, який поєднує 4 P-ядер, 8 E-ядер та 4 LP-E-ядер. Його базова частота становить 1,90 ГГц, а за потреби вона може динамічно підвищуватися до 4,80 ГГц. Процесор має 18 МБ кешу L3 та використовує топову інтегровану графіку Arc B390 з 12 обчислювальними блоками Xe3, що працюють на частоті 2500 МГц. Ноутбук також оснащено 32 ГБ оперативної пам’яті LPDDR5x.
Geekbench
У тесті OpenCL інтегрованій графіці Intel Arc B390 вдалося набрати 57 001 бал, тоді як попередній результат у цьому ж ноутбуці становив 52 946 балів. Приріст у 7% — це важливий сигнал про те, що Intel продовжує покращувати продуктивність Xe3 перед релізом. На практиці такий показник ставить Arc B390 на один рівень з масовими дискретними GPU класу RTX 3050, зокрема він здатна зрівнятися з відео картою RTX 3050 Ti Laptop. Для інтегрованого рішення це вражаюче досягнення.
Результати тестування Arc B390 (12 Xe3) / wccftech
Джерела також повідомляють, що фінальна ревізія чипа демонструє помітні покращення й в інших синтетичних тестах. У поєднанні з оновленими драйверами та прошивкою це має дати ще більш плавну та стабільну роботу в реальних задачах.
Водночас важливо розуміти, що OpenCL — не найпоширеніший API, тож ці результати не дають повної картини. Інтегрованим GPU доведеться показати себе у Vulkan і DirectX 12, а справжню щвидкодію покаже лише ігрова продуктивність. І саме її всі найбільше очікують після офіційного запуску процесорів Panther Lake у січні 2026 року.
Intel продовжує рухатися до того, щоб інтегрована графіка перестала бути компромісом. Arc B390 вже зараз може боротися з масовими дискретними відеокартами, і якщо драйвери та API-оптимізація підтягнуться, наступне покоління ноутбуків з Panther Lake зможе продемонструвати найсуттєвіший стрибок продуктивності для інтегрованого GPU за останні роки.
