Електромобілі Tesla багато років мали гарну репутацію, в тому числі, завдяки міцній інфраструктурі постачання батарей. Компанія залучала різних виробників, і така стратегія часто працювала в плюс — особливо це стосувалося LFP-акумуляторів від CATL, відомих своєю витривалістю. Та наразі в Європі й Азії почали бити на сполох щодо іншого типу батарей, які встановлювали у Tesla Model 3 та Model Y. Йдеться про пакети LG із нікель-марганцево-кобальтовими елементами NCM811.
Хвилюючі дані оприлюднила хорватська EV Clinic — поважна незалежна майстерня й дослідницький центр, що спеціалізується на діагностиці батарей електромобілів. Їхні тестування показали суттєву різницю між американськими батареями Panasonic NCA та китайськими LG NCM811. На практиці Panasonic-пакети витримують приблизно 400 тис. км до перших серйозних відмов і піддаються ремонту. LG-пакети, навпаки, доходять до критичного стану вже на близько 240 тис. км.
Найбільша проблема — не окремі несправні елементи, а рівномірне масове погіршення всіх модулів. Експерти фіксують вкрай високий внутрішній опір. Для порівняння, “втомлена” комірка Panasonic має внутрішній опір близько 28 мОм, тоді як у нової LG цей показник стартує вже з тих самих 28 мОм. Під час розбирання батарей фахівці знаходять у модулі на 46 елементів більше 15 комірок із опором понад 100 мОм, а у решти показник перевищує 50 мОм. Через таке рівномірне старіння заміна лише однієї секції не має сенсу — інші майже гарантовано “посиплються” слідом.
EV Clinic визнає, що через експерименти з відновленням цих батарей щомісяця втрачає робочого часу на понад €20 тис. Тож тепер вони беруть окрему плату лише за оцінку того, чи ремонт узагалі можливий. Їхня порада власникам — шукати вживаний Panasonic-пакет або звертатися до Tesla за повною заміною.
Звіт став серйозним сигналом для Tesla, адже значна частина елементів LG NCM811 постачалася саме на європейський ринок. Багаторічна стратегія “кількох постачальників” загалом була успішною, але контраст між Panasonic NCA та LG NCM811 нагадує, що різниця в хімії елементів може перетворитися на дуже реальний головний біль — як для компанії, так і для водіїв.
ARC Raiders вийшла всього місяць назад, а по ній встигли зняти одразу три короткометражки. Відеооператор підбирав “акторів” серед гравців, яких просто знаходив в матчах.
Роботи, які зібрані в одному відео, отримали назви “Останній дзвінок”, “Останній шанс” і “Готовий бігти”. Усе почалося з того, коли гравці майже одразу після релізу зрозуміли, що біноклі створюють ефект камери. Вони записували, як інші геймери бігали і шукали лут, поки за ними полювали роботи.
Серед майстрів спостереження знайшовся професійний відеооператор, який зняв короткометражки. Але, судячи з відео, йому залишилося представити повні версії. Його стиль помітний з перших кадрів, коли він перетворює зіплайни на повітряні рейки для камери, експериментує з ракурсами та композицією, а димові гранати використовує як легкі спецефекти. При цьому все відбувається прямо посеред матчів, що означає “фестиваль імпровізації”.
Скриншот одного з мініфільмів в ARC Raiders / Embark Studios
Більшість “акторів” у кадрі це випадкові люди, які погоджуються на роль буквально за секунду. Хтось просто чує пропозицію “стати актором” і задоволений від додаткової розваги виконує вказівки. Наприклад, в першому фільмі “Останній дзвінок” один гравець зупинився подивитися на незрозумілі дії інших, хоча йому треба було завершувати рейд і бігти на евакуацію.
Примітно, що випадкові геймери не намагалися вбити “акторів” та беззбройного “режисера” (або нам не показали цього). Навпаки вони часто підігрували, щоб стати своєрідною знімальною командою. Це досить нетипово для жанру шутерів з евакуацією наприкінці матчу. Хоча варто згадати іншого гравця, який уникав боїв і просто лікував інших за власний кошт. Тож ARC Raiders дозволяє грати не лише “за шаблоном”.
Автор ділиться, що прагне знімати все максимально наживо. Було б цікаво побачити “спецвипуск” про те, скільки людей відмовлялися, чому сцени треба було перезнімати й хто намагався зруйнувати процес. Але, судячи з відео, більшість гравців охоче ставали “голлівудськими зірками”. І це краще, ніж лякати сусідів своїми істеричними криками під час рейдів.
Motorola розширює лінійку Edge 70 і готує до випуску ексклюзивну версію Swarovski Edition, створену у співпраці зі Swarovski та Pantone. Новинка представить четвертий кольоровий варіант лінійки на додаток до Bronze Green, Gadget Grey та Lilly Pad і буде відрізнятися преміальним дизайном.
Що відомо
Особливість Edge 70 Swarovski Edition — 14 справжніх кристалів Swarovski, вбудованих у задню панель, виконану з веганської шкіри. Колір корпусу — Cloud Dancer, м’який білий відтінок, який обрано як колір року 2026 за версією Pantone. На рамці пристрою з’явиться гравіювання Pantone Cloud Dancer.
Офіційний анонс очікується найближчим часом, але інсайдер Evan Blass вже опублікував перший рендер.
Motorola Edge 70, Swarovski edition, in Pantone Color of the Year 2026, Cloud Dancer. pic.twitter.com/J4otLq8oRo
The Game Awards знову влаштувала загадку. Продюсер і ведучий церемонії Джефф Кіллі виклав у соцмережах фото дивної статуї та координати місця в пустелі Нью-Мексико.
Церемонія відбудеться 11 грудня, і ведучий традиційно підігріває інтерес. Таким натяком стала величезна статуя з переплетеними між собою фігурами. Фото одразу розлетілися по Reddit і Twitter/X: хтось припускав, що це Tomb Raider або Half-Life, інші почали проводити паралелі зі стилістикою PlayStation або God of War в можливому сетингу Єгипту. Хоча інсайдери більше схилялися до Греції.
Фото, яке запостив Джефф Кіллі
Один геймер вирішив не гадати й просто поїхав туди. Користувач TotallyNOTTrio розповів, що живе неподалік і поїхав побачити “ребус” на власні очі. Пізніше він виклав чіткіші фото й коротке відео. Геймер спробував розпитати персонал, але ті нічого не розкрили. Тож користувачі продовжили розвивати власні теорії.
Редактор Windows Central Джез Корден нагадав у Twitter/X про свій пост від 6 листопада про те, що “час перевстановити Diablo 4”. Коли у нього прямо запитали, чи повʼязаний тизер Кіллі з доповненням до гри, він відповів: “Так, але також і більше”. За інформацію швидко вхопилися фанати Diablo, адже стиль статуї з мацаками нагадує загальну атмосферу гри.
Статуя з мацаками і жовтим оком на The Game Awards
Паралельно Twisted Voxel згадав про Silent Hill 1 Remake. Проєктом займається Bloober Team, реліз запланований на 2027 рік. Це підживило ще одну хвилю теорій: мовляв, статуя може бути частиною промо, хоча прямих доказів немає. Нам залишається зачекати 10 днів, щоб побачити відповідь на The Game Awards.
Роман Хартунг, піддослідна відеокарта та перехідник / YouTube, der8auer
Німецький оверклокер Роман Хартунг, відомий в YouTube як der8auer, примудрився подати 750 Вт на відеокарту Asus ROG Matrix RTX 5090 лише через 12V-2×6, котрий зазвичай обмежений 600 Вт.
Експериментатор не робив шунтування резистора і не модифікував BIOS відеокарти (який офіційно підтримує 800 Вт), але, звісно, без апаратних змін не обійшлося. Щоб подати 800 Вт на відеокарту, за штатною схемою, потрібні обидва роз’єми: 12V-2×6 та BTF edge від материнської плати з адаптером GC-HWPR — інакше тільки 600 Вт.
Першим кроком було замкнути контакти адаптера, щоб імітувати підключення материнської плати. Для цього der8auer з’єднав короткий контакт “присутності” та “землю”. Так відеокарта отримала фальшивий сигнал про приєднання материнки, але цього все ще недостатньо для збільшення живлення.
Розшифровка контактів BTF edge / Asus
Вимірюючи опір між контактами 12V-2×6 та меншими контактами BTF, Роман відстежив дві лінії, що використовуються для розблокування вищого ліміту потужності та з’єднав їх відповідним чином. В результаті роз’єм BTF все ще не пропускає струм, але відеокарта карта тепер “вважає”, що живлення від BTF наявне, і вмикає конфігурацію 800 Вт.
Модифікований додатковий перехідник живлення BTF / YouTube, der8auer
Після запуску цієї схеми GPU Tweak повідомила про потужність плати близько 700 Вт та пікову потужність приблизно 750 Вт, і все це через один кабель 12V-2×6. Струм на кожен контакт живлення перевищував 10 А, світлодіод стану роз’єму світиться червоним, і Роман зазначає, що кабель був теплий на дотик.
Оверклокер наголошує, що це технічний експеримент, а не рекомендація для використання, оскільки ця схема виводить як роз’єм, так і кабель далеко за межі їхніх специфікацій. Він навіть не тестував карту в 3DMark.
Це, мабуть, найризикованіший експеримент з відеокартою серед відомих, тому ITC теж приєднується до застереження не робити такого навіть з дослідницькою метою — як відомо, 12-контактні роз’єми відеокарт добре горять навіть без перевищення порогу у 600 Вт. Про всяк випадок нагадаємо, що відеокарта Asus ROG Matrix RTX 5090 коштує понад $4000, і спалити її було б дуже неприємно.
Головний арт Assassin’s Creed IV: Black Flag. Джерело: Ubisoft
У мережі продовжує з’являтися все більше подробиць неанонсованого ремейка Assassin’s Creed IV: Black Flag, який за даними датамайнерів отримає підзаголовок Resynced.
Що відомо
Поки Ubisoft зберігає повне мовчання, новою порцією інформації поділився інсайдер j0nathan, який вже не раз довів свою обізнаність про плани французької компанії.
Він повідомив, що у ремейку Black Flag з’являться геймплейні елементи, пов’язані з погодними ефектами — вони були безпосередньо взяті з Assassinʼs Creed Shadows, де непогано себе показали.
В цілому, це не дивно, оскільки, як ми знаємо з інших витоків, оновлена версія Black Flag створюється на найактуальнішій версії рушія Anvil, яка і використовувалася в Shadows.
Також j0nathan знає, що у ремейку піратського екшена 2013 року розробники реалізують поліпшену карту, зробивши її більш деталізованою та оновлять головне меню. На карті з’явиться більше додаткових завдань, що підтверджує чутки про новий контент.
Раніше повідомлялося, що у ремейку буде розширено основний сюжет Assassin’s Creed IV: Black Flag, у геймплеї з’явиться більше RPG-елементів, переміщення між морем і сушею стане безшовним і не буде супроводжуватися екраном завантаження, але при цьому розмір відкритого світу залишиться колишнім, хоча на окремих локаціях з’явиться більше додаткових активностей.
Крім того, Ubisoft повністю видалить всі епізоди, які розгорталися у наші дні в офісах корпорації Abstergo. Більшість геймерів вважає, що вони були нудними і полягали у блуканні по робочих приміщеннях, рішенні нескладних головоломок та пошуку розклеєних штрих-кодів. До того ж, після Black Flag вийшло чимало частин Assassin’s Creed і їх глобальний сюжет настільки змінився, що присутність подібних елементів у ремейку буде неактуальним і суперечливим.
Коли чекати
За чутками, ремейк Assassinʼs Creed IV: Black Flag може вийти наприкінці березня 2026 року.
Нам впевнено обіцяють смартфони з акумуляторами на 10-15 тисяч міліампер-годин. Що, реально, вдвічі більше, ніж зараз? Це буде мода на важкі та товсті смартфони, чи на підході якісь нові технології? Зараз розберемося.
Взагалі, яка нині типова ємність смартфонних акумуляторів?
У сучасній лінійці iPhone 17 максимальну ємність має модель Pro Max (5088 мАг), приблизно стільки ж у флагманському Samsung Galaxy S25 Ultra. Це можна вважати прогресом для Apple, у смартфонах яких традиційно використовуються батареї невеликої ємності, а тривала робота досягається за рахунок оптимізації інших компонентів та програмного забезпечення. Китайські виробники — навпаки люблять мірятися великими акумуляторами. Наприклад, для Xiaomi 17 Pro Max це 7500 мАг, а нішеві моделі специфічних “смартфонів-павербанків” можуть мати на борту ще більше, як-от Oukitel WP100 Titan з його 33000 мАг акумулятором.
Тож 10-15 тисяч мАг не так вже й далеко?
Так, смартфони з такими характеристиками вже випускаються, але вони великі та важкі у порівнянні з масовими моделями. Для того, щоб втулити таку ємність у прийнятно компактний корпус, потрібні нові технології, і вони вже не за горами.
Які це технології?
Спершу нагадаю про минулі та сучасні. Перші мобільні телефони мали нікель-кадмієві батареї. Вони боялися неповної розрядки, буди важкими і токсичними (буквально, бо містили кадмій), проте надійними і недорогими. Їм на зміну прийшли нікель-металгідридні, саме на них працювала більшість моделей золотого віку кнопкових телефонів. Ера смартфонів пов’язана з новою технологією — літієвими акумуляторами (Li-ion, а згодом Li-po). Саме батареї такого типу масово використовуються нині. І там явно є що покращити.
І що там покращують?
Схоже, що в першу чергу технологію виробництва анодів. Якщо замість чистого графіту взяти кремнієво-вуглецевий композит, можна отримати до 10-20% приросту ємності без зміни габаритів. Такі батареї згадуються як Si-carbon і, здається, вже майже готові для застосування у деяких майбутніх смартфонах. Якщо вдасться забезпечити їхню достатню надійність і масове виробництво не викриє невідомих досі нюансів, то саме ця технологія може стати наступною масовою.
А що далі?
Далі — розробки твердотільних акумуляторів з цільнометалевим анодом або літій-сірчана хімія, що в теорії дозволить збільшити ємність в рази. Нам, споживачам, дійсно здавалося, що з акумуляторами технології зайшли в глухий кут, але розробки не зупинялися і найближчими роками ми побачимо появу цікавих рішень у масових смартфонах, які дозволять ще довше працювати без розетки. А ви скільки разів на день заряджаєте смартфон?
Спеціаліст в галузі ІТ та медіа. Знає технології зсередини і пише про них (часом іронічно) з 2006 року. Зазвичай має не менше 22 гаджетів на робочому столі.
Десять років очікування — це завжди виклик. Особливо коли мова про сиквел мультфільму, який колись перевернув уявлення про жанр, виграв Оскар і став частиною культурного коду мільйонів. “Зоотрополіс 2” виходить не як чергова галочка у плані студії, а як грамотний тиск на ностальгію. Питання лише в тому, чи варто було тягнути так довго, чи вдалося авторам зберегти той самий баланс гумору, соціальних підтекстів, емоцій і детективної інтриги, що зробили першу частину культовою. І найголовніше: чи може продовження хоча б наблизитися до рівня оригіналу, не кажучи вже про те, щоб його перевершити. Звучить як виклик. Нумо розбиратися, чи виправдалися ці очікування.
Плюси:
жива, впізнавана атмосфера Зоотрополіса; чудова хімія між Ніком і Джуді, що лише зміцнилася; продуманий сценарій, який працює завдяки новим персонажам і ностальгійному настрою; яскравий гумор, що однаково добре тримає як дітей, так і дорослих; емоційні сцени, які дійсно чіпляють; технічно бездоганна анімація, що зберегла дух оригіналу;
Мінуси:
місцями історія повторює прийоми першого фільму; головний сюжетний поворот можна вгадати раніше, ніж хотілося б
9/10
Оцінка ITC.ua
“Зоотрополіс 2” / Zootopia 2
Жанр комедія, детектив, пригоди Режисери Джиаред Буш, Байрон Говард У ролях Джинніфер Гудвін, Джейсон Бейтман, Джонатан Ке Кван, См Панк, Роман Рейнс, та ін. Прем’єра 27 листопада 2025 року, кінотеатри
Події другої частини розгортаються всього за кілька місяців після фіналу першого фільму, але світ навколо Ніка та Джуді встигає відчутно змінитися. У Зоотрополісі наростає напруга між різними групами мешканців, і будь-яка іскра може перетворитись на повноцінний конфлікт.
Нік і Джуді опиняються у центрі нової справи, яка стрімко стає для них особистою. Вони знову вирушають у розслідування, але цього разу їм доводиться не просто викривати злочинців, а й боротися з тим, як легко страх та маніпуляції здатні розділити тих, хто ще вчора жив пліч-о-пліч. Плітки, політичні ігри, нові союзники й ефектні переслідування: усе це веде до розкриття змови, яка з перших хвилин здається надто очевидною, але виявляється набагато підступнішою, ніж очікуєш.
Сиквел популярного мультфільму відчувається цільним і продуманим до найменшої деталі. Так, він багато в чому повторює першу частину, бо тут є впізнавана структура, знайомі прийоми та гумор, який ніби повертає на десять років назад. Але воно працює. І працює саме тому, що автори не намагаються прикидатися кимось іншим, вони чесно опираються на те, що зробило всіх нас фанатами «Зоотрополіса».
Ностальгія тут не дешево накинута, а вміло і стильно інтегрована пізнанням того, яким був ефект першої частини. Навіть анімація здається майже незмінною, хоча, звісно, сучасні технології відчуваються, але загальний стиль, плавність рухів, текстури, усе ніби повертає у 2016 рік.
Але деякі речі все ж змінились і на краще. Хімія між Ніком і Джуді стала зрілішою, гострішою та ближчою. Вони взаємодіють так, ніби ці місяці для них були роками. Підколювання стали особистішими, а моменти турботи між ними щирішими. Все це тримає на собі весь мультфільм, і навіть коли історія іноді буксує, глядач все одно захоплений саме ними.
Сценарій “Зоотрополіс 2” прямолінійний, але ефективний. Автори знову поєднують детектив, пригоди, комедію та соціальні підтексти. Нові персонажі додають драйву, адже вони ніби підсилюють знайому атмосферу, не заважаючи старим героям залишатися центром уваги.
Детективна складова працює майже так само добре, як і десять років тому, попри очевидний недолік, адже головний сюжетний поворот (просили ж без твістів) читається занадто швидко, якщо бути бодай трохи уважним. Але стежити за тим, як Нік і Джуді розмотують цю історію, все одно захопливо, бо в них є те, чого не вистачає багатьом сучасним анімаційним франшизам: щирість.
Порівнянь з першою частиною уникнути неможливо. Так, оригінал був потужнішим, сміливішим та гострішим за своєю соціальною темою. Але різниця між ними не така вже й велика, особливо якщо дивитися на сиквел як на природне продовження. Він розвиває персональні арки, доповнює характери, розширює світ, і робить це зі справедливим розумінням того, що “друга частина” не повинна бути революцією. Їй треба бути якісним поверненням. І тут Disney, попри всі ризики, справді зробили продовження правильним.
“Зоотрополіс 2” вдало балансує між жанрами. А ще він справді смішний. Абсурд, міміка, словесні підколки, дрібні геги — усе тут працює. Мультфільм емоційний, тому у моменти, коли під загрозою не просто справа, а життя близької тобі людини, історія раптом оголює нерви й абсолютно по-дорослому змушує стискати кулаки. Але найбільше радує те, що цей мультфільм він милий і теплий. Такий, що вміє одночасно зворушити та розсмішити, як це робила перша частина.
Технічно «Зоотрополіс 2» також майже бездоганний. Анімація тут яскрава, жива і деталізована, але при цьому вона не втратила стилістики першої частини. Музика теж хороша, без вау-ефекту, але працює як треба.
Хотілось би відзначити український дубляж. Він, як завжди, неймовірний! Тут хочеться лише подякувати акторам за те, що вони не просто переклали, а вдихнули життя в кожного героя.
Висновок:
“Зоотрополіс 2” — приклад того, як треба робити продовження, коли за спиною стоїть культовий успішний оригінал. Цей мультфільм не намагається його переплюнути, а просто нагадує, за що ми полюбили цей світ, героїв і цей стиль історій. Так, іноді сценарій повторює знайомі ходи, а деякі моменти читаються надто швидко, але це не заважає мультфільму бути неймовірно теплим, захопливим і турботливо зібраним. Через десять років він, можливо, також стане класикою і це буде абсолютно заслужено.
Видавництво Capcom активно розробляє нову частину відомої серії зомбі-екшенів Dead Rising — про це повідомило авторитетне видання MP1st.
Що відомо
Згідно з інсайдерською інформацією, гра з кодовою назвою Rec розробляється щонайменше з 2023 року, а її головним героєм знову стане фотожурналіст Френк Уест (Frank West) — протагоніст оригінальної гри.
З точки зору сюжету, Dead Rising 5, ймовірно, стане прямим продовженням першої частини серії, а події розгортатимуться в Голлівуді на закритій кіностудії, де божевільний режисер змушує вижилих у зомбі-апокаліпсисі людей проводити жорстокі бої, щоб знімати жахливі фільми.
У антагоніста у підпорядкуванні буде загін психопатів, які фіксують усе, що відбувається, а у його першого помічника в руку вживлено бомбу, можливо, це зроблено для контролю.
Серед головних героїв виявиться і біолог Ізабелла Кіз (Isabela Keyes), яка надаватиме Френку Уесту інформацію про новий штам зомбі-вірусу.
Гравці знову зможуть використовувати фотокамеру Френка для отримання додаткових очок, а також повернеться система обмеження за часом і необхідність рятувати виживших.
Що ж, після повідомлення від MP1st стає зрозумілим, навіщо Capcom у 2024 році випустила другий ремастер культової гри 2006 року — напевно, щоб сучасна аудиторія познайомилася з Френком Уестом перед виходом Dead Rising 5.
Коли чекати
Реліз Dead Rising 5 не слід очікувати раніше 2028 року, а до неї може вийти ремастер Dead Rising 2.
25 листопада в мережі відбувся цифровий реліз бойовика “Дика кішка”, головні ролі в якому виконали зірка вампірської саги “Інший світ” Кейт Бекінсейл та зірка новітньої версії файтингу “Мортал Комбат” (2021) Льюїс Тан. З огляду на те що акторка зараз активно знімається в прохідних бойовичках (згадуємо “Красуню на драйві”, “Код “Чорна канарка”, “Вкрадену”), навряд чи вартувало чекати прориву й від цієї новинки. Його, власне, і не сталося. Усі подробиці, як завжди, в рецензії.
Плюси:
низка вельми непогано поставлених і зафільмованих екшн-сцен як для фільму такого штибу; Льюїс Тан виглядає впевнено в бойових сценах; шанувальникам Кейт Бекінсейл напевно буде приємно ще раз побачити улюбленицю на екрані в такій бойовій ролі;
Мінуси:
усе, окрім екшену, тут виглядає погано; сюжет становить нерозбірливу мішанину з різних сюжетних ліній та сумнівних сценарних ходів; драматичні та комедійні елементи погано уживаються одне з одним і виглядають жалюгідно;
4/10
Оцінка ITC.ua
“Дика кішка”/ Wildcat
Жанр бойовик, трилер Режисер Джеймс Нанн У ролях Кейт Бекінсейл, Льюїс Тан, Расмус Гардікер, Еліс Кріге, Бейлі Патрік, Том Беннетт, Метт Вілліс, Роксі Страяр Прем’єра цифрові сервіси Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Абсолютно анархічні настрої кримінальних елементів Східного Лондона призвели до того, що столиця Великої Британії набула до лячного апокаліптичних рис. Серед усього цього хаосу опиняється в минулому крута спецпризначенка Ада Вільямс, котра разом з кількома колегами вирушає рятувати свою дочку Шарлотту, викрадену злісним кримінальним босом Фрейзером Магоні. Суть конфлікту полягає у тому, що недолугий молодший брат Ади Едвард заборгував бандиту велику суму.
Щоб погасити борг, Ада та її команда беруться грабувати бабцю-гангстерку Крістіну Вайн. Попри і без того ризиковану місію їм також доведеться зіткнутися з вуличними бандами, що заполонили провулки, наче нашестя сарани. Комусь з поганців сьогодні точно буде непереливки.
Ознайомилися з коротким описом сюжету? Чудово, а тепер можете спокійно про нього забути, адже ця безладна і хаотична мішанина (титр “10 років тому”, “10 днів тому”, “10 хвилин потому” додається) з безглуздих сюжетних ліній та сумнівних сценарних ходів виступає не більше ніж тло для місцевих розбірок. Тло безпорадне і суцільно нісенітне, але чи варто було очікувати іншого від бойовика, що успішно обійшов широкий прокат та одразу отримав цифровий реліз?
Тим паче чи варто було чекати чогось іншого від того, а мова йде про режисера Джеймса Нанна, хто звик плодити невибагливі бойовики зі Скоттом Едкінсом, такі як “Ліквідатори” (2016), “Один постріл” (2021) та “Ще один постріл” (2024). Або такі нетлінки, як, наприклад, “Морський піхотинець 5: Поле бою” (2017) і, звісно, легендарний “Морський піхотинець 6: Ближній бій“ (2018). Що кажете? Ніколи не чули про такого постановника та ці фільми? Отож бо й воно.
Цього разу Нанн вирішив, напевно, заради розмаїття, відмовитися від послуг Едкінса чи компанії реслерів та покликав на головну роль Кейт Бекінсейл, яка давно зарекомендувала себе у жанрі екшену. На підспівування до неї приставили майстра бойових мистецтв Льюїса Тана, і бойові сцени з ним — це найкраще, що є у стрічці.
Розпочинається історія як фільм про пограбування. Кейт Бекінсейл для чогось видає кілька фраз ламаною російською, що для неї не склало якихось труднощів, адже в шкільні і студентські роки акторка вивчала відповідну мову та літературу (пересвідчитися в цьому можна за посиланням, але обережно, відео може викликати блювотний рефлекс хоча б тому, що в ньому згадується голий путін).
Ознаки початкового жанру, втім, стрімко сходять нанівець, після чого Нанн та сценарист Домінік Бернс шукають будь-який привід для чергової конфронтації, не сильно задумуючись над адекватністю того, що відбувається на екрані.
Коли загону Ади таки вдасться розправитися з першою більш-менш серйозною хвилею ворогів, далі бюджету і творчої вигадки вистачить на вуличну шпану, що задумала навчити бійчиню “гарним манерам”, розлюченого здоровила-сусіда або охорону БДСМ-борделю. Звісно, увесь тутешній набрід буде нещадно битий, спалений або розстріляний.
В борделі героїню Бекінсейл наважаться закувати в кайдани, але і тут вона дасть зрозуміти, що навіть у такому стані здатна дати відсіч негідникам. Одночасно десь там за стінкою ніжно пеститимуть одне одного персонажі з культового бару “Блакитна устриця” (недарма ж в нас тут фігурує персонаж з прізвищем Магоні).
Чого у творців стрічки не забрати, то це вміння при мінімумі коштів і фантазії витискати максимум з бойових сцен — вони тут виглядають на диво пристойно, з натяком на естетику та манеру фільмування, не побоюсь цього порівняння, “Рейду” (2011).
І якщо в певних моментах заміна Бекінсейл на вправну дублерку сильно кидається в очі, то Льюїс Тан викладається на повну, наскільки це дозволяє постановницька думка відповідальних. Помітна тут неозброєним оком і любов Нанна до підсвічування мордобою приємним неоновим світлом, а також до супроводу запальною музикою, зокрема електронікою. Красиво і страшно неприродно в усі боки розлітатиметься рясна комп’ютерна кров.
При цьому Нанн і компанія не цураються перемішувати флешбекову поверхневу драму про складне дитинство Ади та Едварда з якоюсь дурнуватою чорною комедією. Її джерелом стає пришиблена поведінка братика, продиктована дитячою травмою. Для благородної цілі посміятися з хворої людини автори не полінувалися найняти додаткового актора, ніби вони якраз в тому становищі, коли можна смітити грошима на усіляку другорядну маячню.
Тишком-нишком багатостраждальні герої добираються до фінальних босів, де Чарльз Денс потрібен хіба що для того, щоб видати один вбогенький монолог, а 71-річна Еліс Кріге показати, що вона гангстерка ще нівроку і здатна міцно тримати автомат в руках.
В цілому усе це виглядає надто незбалансовано, бідно і примітивно. Кілька пристойних екшн-сцен серед тотального безглуздя з розбігом на Гая Річі, помноженого на сильно урізаного Гарета Еванса, а ударом на щось дешеве з пізнього Сталлоне, дай Боже діду здоров’я.
Висновок:
Якщо вам подобаються, скажімо, бойовики зі Скотом Едкінсом, що виходять одразу на відео, тоді варто дати фільму шанс. Нехай навіть нормальний екшн тут тьмяніє на тлі загального безглуздя. В іншому випадку краще не витрачати час на ці страждальницькі метання з нулем сенсу.
