Результати нового опитування Google та Ipsos демонструють, що у країнах, що розвиваються, довіра до інструментів на базі ШІ вища, ніж у таких розвинених країнах як США.
Наразі ШІ стрімко інтегрується у робочі процеси, сферу навчання та широко використовується у повсякденному житті. Однак громадяни США досі скептично ставляться до використання штучного інтелекту порівняно з усіма іншими країнами світу. Як зазначають у Google, нове опитування демонструє три ключові зміни у використанні ШІ за останні 3 роки.
Зокрема, штучний інтелект перейшов від експериментальної фази у сферу повсякденного використання. Вивчення нової інформації та розуміння складних тем стало одним з головних способів його використання, обійшовши сферу розваг. Глобальний оптимізм відносно впливу ШІ на людей зростає, особливо серед тих, хто безпосередньо використовує відповідні інструменти. При цьому позитивне сприйняття та використання виникають одночасно.
У розвинутих країнах ШІ використовують вдвічі менше: 40% людей у США проти 84% у Нігерії
Країни та окремі особи, які активніше використовують ШІ, також оптимістичніше сприймають його переваги. Майже 70% людей, які використовували штучний інтелект, зазначають, що їх більше цікавлять потенційні переваги, ніж ймовірні ризики. Серед тих, хто заявляє, що часто використовує ШІ, 86% мають чималий ентузіазм. З тих, хто стверджує, що багато знає про штучний інтелект, 80% повні ентузіазму і лише 20% висловлюють занепокоєння.
При цьому у найбільш розвинених країнах, особливо у англомовних, зокрема, США, Великій Британії та Канаді, ентузіазму та оптимізму стосовно інтеграції ШІ та економічного впливу від цього менше, ніж в решти країн світу. Жителі США, Канади та Франції рідше, ніж жителі решти Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та ринків, що розвиваються, стверджують, що штучний інтелект принесе користь студентам і викладачам. Опитування також демонструє, що мешканці США рідше вважають, що уряд ефективно справляється з використанням ШІ.
У рамках опитування Google та Ipsos провели 21 тис. інтерв’ю у 21 країні, намагаючись зрозуміти ставлення суспільства до штучного інтелекту. Виявилось, що багато громадян США досі не довіряють штучному інтелекту і не хочуть бачити його у своєму житті, однак це навряд чи зупинить технологічних гігантів, особливо за підтримки адміністрації президента Дональда Трампа.
Ми писали про курйозний випадок, коли боса британської поліції звільнили за “брехливий” звіт, створений ШІ Copilot. Також з’явився тренд, за яким гуру створюють чатботи, що відтворюють їхній стиль і голос, дозволяючи людям “спілкуватися” з ШІ-відтворенням себе та отримувати “персоналізовані” поради в стилі обраного лайф-коуча.
Спільнота модерів активно взялася за творчість всередині Hytale, яка з’явилася в ранньому доступі минулого вівторка. Windows 95 добре працює у грі, яка схожа на новий Minecraft.
Tom’s Hardware розповідає, що Hytale — одна з “найгарячіших” ігор 2026 року, яка поєднує щось схоже на Minecraft та RPG-пісочницю. Вона виникла завдяки зусиллям команди Hypixel, коріння якої сягає 2015 року. Розробка пережила кілька злетів і падінь, проєкт навіть був скасований в червні 2025 року. Це та її подальше відродження оригінальним творцем тепер здається PR-ходом.
Садату Сахібу, відомому як iamcxv7, вдалося не тільки запустити Windows 95 всередині Hytale — він запустив у ній Minecraft, що дуже символічно. Щобільше, він запустив Hytale всередині Hytale. Природно, одразу виникають думки про Doom. Так, його теж вже запустили у Hytale, ще до виходу гри.
COMMUNITY SHOWCASE: A community member ran Windows95 in Hytale!
Відео показує, що Windows 95 працює без жодних суттєвих збоїв. Взаємодія здається важкою, але, ймовірно, лише через використання джойстика як контролера. Якби можна було використовувати комп’ютерну мишу та клавіатуру, все було б зручніше.
Минулого тижня Hytale викликала фурор, коли вийшла в ранній доступ. Згідно з повідомленнями, в день запуску у ній було 2,8 млн гравців, а понад 420 000 глядачів на Twitch зробили її грою номер один за кількістю переглядів у світі. Вже існує велика спільнота модерів Hytale, і це не випадково. Адже гра у своїй основі була створена для модів, та має “інструменти, перш за все, для творців, для створення власного контенту, крафту та мініігор, запуску серверів спільноти”.
Головний арт Star Wars Jedi: Survivor. Джерело: Respawn Entertainment
Кілька років тому студія Respawn Entertainment підтвердила, що серія Star Wars Jedi спочатку планувалася як трилогія, а виконавець головної ролі Кемерон Монахан (Cameron Monaghan) повідомив, що бере участь у захопленні рухів та озвученні третьої частини.
Сіквел з підзаголовком Survivor вийшов у 2023 році, і поки розробники не представили заключну главу історії Кела Кестіса, але з’явилася інформація, що незабаром шанувальники отримають продовження.
Що відомо
Співведучий подкасту Kinda Funny Games Тім Геттіз (Tim Gettys) поділився інсайдом/припущенням, згідно з яким третя гра Star Wars Jedi вийде у 2026 році.
Він очікує, що анонс екшену відбудеться, можливо, 4 травня — у День Зоряних воєн, але це точно станеться до Summer Game Fest, а реліз може відбутися у вересні.
15 січня в кіно стартували покази постапокаліптичних жахів “28 років по тому: Храм кісток” — продовження торішнього “28 років по тому”. Обидві стрічки фільмувалися паралельно за сценарієм Алекса Ґарленда, і якщо режисером попередника виступив батько-засновник франшизи Денні Бойл, то за поточний проєкт відповідає Ніа ДаКоста, досвід якої в Marvel позитивним не назвеш. “Храм кісток” задумувався як друга частина трилогії з подальшим поверненням зірки оригінальних “28 днів по тому” (2002) Кілліана Мерфі. Куди рухають серію творці і як це виглядає на екрані — виклали в нашій рецензії.
Плюси:
в цілому цікава та змістовна історія протистояння двох різних світоглядів; виступ Рейфа Файнза, що став окрасою усього фільму; цікавий розвиток франшизи загалом; потужний саундтрек; гарний заділ на завершення трилогії;
Мінуси:
занадто багато кривавого безкомпромісного ультранасилля, дивитися на яке — ще те “задоволення”; комусь може не вистачити екшену з зараженими;
8/10
Оцінка ITC.ua
“28 років по тому: Храм кісток”/ 28 Years Later: The Bone Temple
Жанр постапокаліптичний зомбі-горор Режисерка Ніа ДаКоста У ролях Рейф Файнз, Алфі Вільямс, Джек О’Коннел, Емма Лейрд, Ерін Мей Келліман, Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Як ми пам’ятаємо з попередньої частини, малий Спайк втратив матір та приєднався до банди “Джиммі” — гнилозубих гопників у спортивних костюмах та білих перуках на чолі зі збожеволілим Джиммі Крісталом. Вони сіють хаос, біль та страждання, ніби їх і без того мало у Великій Британії.
Тим часом вимазаний йодом доктор Ієн Келсон продовжує зводити свій Храм кісток, але разом з тим, скажемо так, знаходить можливість познайомитися ближче з альфа-зараженим Самсоном — вправним адептом фаталіті від Саб-Зіро. Звісно, в якийсь момент доля зведе релігійних фанатиків-сатаністів та науковця-гуманіста, що призведе до фатальних наслідків.
Якщо хтось переймався, що після повстання з мертвих зухвалої зомбі-франшизи Денні Бойла режисерка Ніа ДаКоста усе зіпсує, мчимо запевнити, що це не так. Щобільше, десь у неї вийшло навіть краще, ніж у самого Бойла торік. Більше ніяких історій дорослішання на тлі постапокаліпсису, якщо раптом вам було мало Карла в “Ходячих мерцях”. Центральна арка сюжету, що актуальна радше для підлітків, але існувала всередині суцільно дорослого і похмурого фільму, тепер відійшла на задній план.
Натомість замість юного персонажа Алфі Вільямса на авансцену виходять дві абсолютні протилежності — Джиммі Крістал у виконанні Джека О’Коннела та файнзівський Келсон, і за цими хлопцями спостерігати куди цікавіше, ніж за переляканим хлоп’ям, котрого обставини змушують наважитися на чоловічі вчинки. Файнз — взагалі найкраще, що траплялося з цієї зомбі-серією з часів оригіналу. У своїй сутності зустріч цих двох — в найпростішому тлумаченні — божевілля одного на противагу збереженню, наскільки це можливо, здорового глузду іншого. Але насправді це ніщо інше як битва ідеологічного рівня, конфлікт світоглядів, суперечка способів життя (виживання?).
На початках, втім, ніщо не натякало на гарне кіно. Перша половина хронометражу переважно віддана банді “Джиммі” та, відповідно, рясніє безжальною жорстокістю й нещадними тортурами. “Якщо вам в задоволення подивитися на великому екрані на те, як з когось живцем здирають шкіру, то це ваше кіно” — ось такий висновок можна зробити з огляду на цей відрізок.
Та коли Ніа ДаКоста і Алекс Ґарленд нарешті припиняють грати в практично однобокий треш-хардкор, від якого хочеться втекти із зали якнайдалі, а починають насичувати оповідання змістом, при цьому даючи більше простору для персонажа Рейфа Файнза, кіно починає грати новими, яскравими барвами.
Психопат Крістал та більшість його послідовників — це чисте, незамутнене моральними орієнтирами зло, породжене дитячими спогадами, травмами та викривленим світосприйняттям. Ці молоді люди, а точніше — нелюди, дорослішали й формувалися у світі, який стрімко котився у прірву. Що, власне, і призвело до створеного ними релігійного культу (адже віра у диявола — теж віра), міць якого підживлюється порожнім популізмом.
Але ніщо не є виправданням для недолюдків — той же Спайк, який вже народився серед руїн, не втратив здатності розпізнавати що таке добре, а що — погано. При всіх тих потрясіннях, які він пережив нещодавно.
Протиставляється цим покидькам Ієн Келсон, який вірить не у релігійні казки (що, однак, не заважає йому символічно назвати альфа-зомбі старозавітним Самсоном чи порівняти себе з міфічним Андроклом), а в силу науки. Принаймні, силу чудодійного морфію, що стане солодкою втіхою, рятівним перепочинком в умовах тотальної безвиході. Хоча навіть тоді персонаж Файнза не втрачає надію на зцілення людства — пряме і метафоричне. Бо він і сам є тим осередком гуманізму і людяності, без яких повернутися до цивілізації неможливо.
Якщо Ісус Христос — суперзірка, то місцевий Лихий, себто сатана — справжня рок-зірка: сцена з Iron Maiden має увійти в перелік найкращих моментів у кіно 2026 року.
Нехай тутешня команда кіноробів не претендує на формалістську вишуканість Денні Бойла, але свою справу знає — з технічного боку поскаржитися нема на що. Хіба що ми отримали менше смиканої камери та різкого монтажу, що притаманні бойлівським екшн-сценам. Бо й самого екшену тут не так щоб багато.
“Храм кісток” починався як безглузда різанина заради різанини, розбавлена подекуди сміховинними “стосунками” лікаря Келсона з альфою. Але у підсумку творці подарували нам осмислену, змістовну історію, що містить справжній рок-концерт від зомбі-постапокаліптики. Мабуть, чогось подібного раніше і не вистачало цій франшизі. Тепер час для твого камбеку, Джиме.
Висновок:
Якщо після попереднього фільму ви зневірилися у франшизі, завдяки цьому варто дати їй ще один шанс.
Набір LEGO The Legend of Zelda: The Final Battle. Джерело: LEGO
Компанія LEGO анонсувала новий набір за культовою ігровою франшизою The Legend of Zelda.
Цього разу конструктор відтворює ключову сцену з Ocarina of Time — легендарної (як би це пафосно не звучало) гри 1998 року, яка досі є найвищо оцінюваним тайтлом в історії агрегатора Metacritic.
Що відомо
Набір номер 77093 складається з 1003 деталей і дозволяє зібрати сцену фінального бою Лінка з Ганоном у руїнах замку злодія.
Розміри готової експозиції — 17 см на 29 см. Примітно, що у конструкції є інтерактивний елемент, при натисканні на який руїни замку розкриваються та з-під уламків піднімається Ганон в образі монстра.
У комплект LEGO The Legend of Zelda: The Final Battle входять мініфігурки Лінка, Зельди, Ганондорфа, а також велика збірна фігура Ганона у формі монстра та фея Наві. Лінк може озброїтися вірним Вищим мечем та Хайлійським щитом, а також Мегатонним молотом.
Набір LEGO The Legend of Zelda: The Final Battle надійде у продаж 1 березня 2026 року за ціною $130.
З 15 січня в кінотеатрах стартував прокат спортивної комедійної драми “Марті Супрім: Геній комбінацій”, який отримав загальне визнання західних критиків, увійшовши в численні списки найкращих фільмів 2025 року. Серед оглядачів також поширена думка, що ця роль Тімоті Шаламе є найкращою у його кар’єрі, що підкріплюється перемогою актора у відповідній категорії на нещодавньому “Золотому глобусі”. В огляді нижче будемо розбиратися, наскільки подібні захвати, звісно, на наш скромний погляд, відповідають дійсності.
Плюси:
динамічний темп оповідання — сумувати ніколи ні героям, ні глядачам; достатня кількість напружених моментів, що гармонійно сусідять з дотепним гумором; чудові акторські виступи, але найяскравіше запалив у кадрі Тімоті Шаламе; в цілому захоплива історія, що добре, вельми далека від стандартних спортивних байопіків;
Мінуси:
неприємному головному герою важко співчувати, він не заслуговує нашого співчуття; від екранного хаосу впродовж двох з половиною годин може запаморочитися в голові;
8.5/10
Оцінка ITC.ua
“Марті Супрім: Геній комбінацій”/ Marty Supreme
Жанр спортивна трагікомедія Режисер Джош Сафді У ролях Тімоті Шаламе, Гвінет Пелтроу, Одесса Езайон, Кевін О’Лірі, Тайлер Оконма, Абель Феррара, Френ Дешер, Еморі Коен Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Нью-Йорк,1952 рік. Молодий гравець у пінг-понг Марті Маузер планує виступати на чемпіонаті у Великій Британії, а поки вимушено продає взуття в магазині свого дядька Мюррея. Заради спортивних перемог цей амбітний хлопчина готовий буквально на все, навіть вдається до пограбування, щоб таки взяти участь у турнірі.
Втім, головною метою Марті у найближчому майбутньому стає чемпіонат світу з настільного тенісу, який має пройти у Токіо. Усіма правдами і неправдами він намагається зібрати гроші, щоб здійснити свою мрію і разом з тим взяти реванш у японського віртуоза Кото Ендо. На шляху до цілі героя чекають неочікувані знайомства, болючі падіння (причому часом в прямому сенсі), небезпечні авантюри та численні перешкоди, найбільшою з яких є він сам.
Після того як брати Сафді, які раніше завжди працювали в тандемі, пішли у вільне плавання, кожен з них, наче задля змагання, подався у жанр спортивної (біографічної) драми. Молодший, Бен, торік видав “Незламного” з Двейном Джонсоном, де останній не побоявся вийти за межі зони комфорту та виклався на повну. В “Марті Супрімі” у Джоша блищить зірка Тімоті Шаламе, і цього разу усі компліментарні епітети, що лунають в бік молодого таланта, абсолютно заслужені.
Взагалі брати Сафді не вперше наочно показують, що вміють працювати з акторами та витискати з них максимум — чого вартує тільки потужний перформанс коміка Адама Сендлера в “Неогронованих коштовностях” (2019) — останньому на сьогодні спільному повнометражному проєкті родичів-кіноробів.
Але якщо хтось думав, що “Марті Супрім: Геній комбінацій” — спортивна драма у прямому розумінні, чи навіть спортивний байопік, адже прототипом головного героя виступив реальний чемпіон США з настільного тенісу Марті Райзман, то це буде абсолютно хибним припущенням. Змістові акценти у стрічці так само далекі від спорту, як і тутешній оманливий підзаголовок — від правди.
Простіше кажучи, ніяке це не кіно про теніс. А Марті Маузер — ніякий не геній, а звичайнісінький зарозумілий, самовпевнений пройдисвіт, готовий піти на будь-які хитрощі, запросто переступити норми моралі, аби досягти свого. При цьому нахаба не позбавлений і таланту, шкода тільки, що розпорошує він свій молодецький запал здебільшого на сумнівні авантюри.
Але насправді не шкода. Бо в іншому випадку ми ризикували отримати чергову жанрову історію з сухими біографічними фактами, що рясніє обов’язковими злетами і падіннями та, за потреби, кліповими нарізками виснажливих тренувань під умовний Eye of the Tiger.
Замість усього цього Сафді одразу дає зрозуміти, що в нього так не буде, пропонуючи здорову провокацію. На початку персонаж Шаламе займається сексом у підсобці взуттєвого магазину зі своєю заміжньою подружкою Рейчел. І поки звучить легендарна Forever Young від Alphaville (дарма, що тут в нас 50-ті) і паралельно починаються вступні титри, ми стаємо свідками того, як один зі сперматозоїдів запліднює яйцеклітину. Та, своєю чергою, завдяки магічному матч-кату плавно перетворюється на тенісний м’ячик.
Це стане початком напруженої, нестримної, хаотичної одіссеї. Захопливої, безмежно драматичної та водночас до дідька кумедної гонитви Марті Маузера чи то за своєю мрією, чи від самого себе. На шляху до слави/падіння (потрібне підкреслити) цей малий мерзотник матиме справу з купою різноманітного люду і навіть з собакою. Перевести подих практично ніколи. Щоб розв’язати нагальну проблему, парубок встряє у наступну. І навіть коли здається, що вдача, ось вона, повернулася до стражденного обличчям, найабсурднішим чином він усе псує.
У цьому контексті аж ніяк не можна не згадати про стосунки горе-тенісиста з колишньою кінодівою Кей Стоун у виконанні Гвінет Пелтроу. Обійдемося без серйозних спойлерів, але оральні пестощі зі значно старшою тіткою прямо у Центральному парку Нью-Йорка, що цілком послужать вдячністю за її щедрість, дорого обійдуться “генію комбінацій”. Пелтроу, до речі, нарешті гучно заявляє про себе за багато років, і попри другорядність ролі доводить, що нині спроможна не тільки секретарку Тоні Старка грати чи приторговувати свічками з “запахом” власної вагіни.
Всі крапки над і розставить фінальна сцена — логічний результат того, з чого усе почалося. І саме тут численні маузерські халепи, негаразди та злигодні тьмяніють на тлі розуміння того, що у цьому житті справді важливе. Місця для сміху більше немає, тільки для сліз. Але це сльози очищення. І, мабуть, все-таки щастя.
Висновок:
Фільм однозначно рекомендується до перегляду. І якщо Тімоті Шаламе до цього вас дратував, нічого не зміниться. Але тепер не визнати його талант просто неможливо.
Канада домовилася з Китаєм про зниження мит на китайські електромобілі в обмін на нижчі тарифи на канадську сільгосппродукцію, включаючи ріпак. Оголошення про рішення було зроблено під час візиту прем’єр-міністра Канади Марка Карні в Пекін.
Що відомо
Зараз у Канаді на китайські електромобілі діють мита у розмірі 100%. Вони будуть знижені до 6,1%, але з обмеженнями.
Угода між Канадою і Китаєм передбачає квоту на імпорт: на першому етапі до Канади зможуть постачати до 49 тис. китайських електромобілів на рік, зі збільшенням ліміту приблизно до 70 тис. за п’ять років. Для контексту, щорічно канадці купують близько 1,8 млн автомобілів.
Натомість Китай знизить загальне мито на насіння ріпаку, основний експортний товар Канади, з 84% до приблизно 15%.
Карні заявив, що більшість цих електромобілів коштуватимуть менше ніж 35 тис. канадських доларів (приблизно 25 тис. доларів США), тоді як середня ціна нового автомобіля в країні досягає 63 тис. канадських доларів. Влада розглядає угоду як крок до формування нового сегменту автопрому і розширення списку доступних моделей для покупців.
Канада, слідом за США, встановила 100-відсоткові мита на електромобілі з Китаю і 25-відсоткові мита на сталь та алюміній за часів колишнього прем’єр-міністра Джастіна Трюдо, попередника Карні. У відповідь Китай ввів мита у розмірі 100% на канадську сільгосппродукцію, а також 25% на свинину і морепродукти.
На додачу до в’єтнамського зливу Realme 16 також стали відомі ключові характеристики смартфона Realme P4 Power. Цього разу джерелом інформації стала сама Realme, яка підтвердила попередній виток індійського онлайн-ритейлера Flipkart. Він пророкував наступній моделі Realme P-Series надзвичайно містку батарею — 10 001 мА·год.
Повний список характеристик Realme не опублікувала, але частину ключових особливостей уже підтвердила. Головний акцент — надвелика батарея. Отже, компанія підтвердила, що пристрій називатиметься Realme P4 Power та справді матиме велику батарею. Точну місткість виробник не назвав, проте зазначив, що вона буде п’ятизначною, а це означає акумулятор приблизно на 10 000 мА·год.
Зазвичай смартфони з такою батареєю асоціюються з масивним корпусом і значною вагою. Їх ще жартома називають “цеглиною”. Однак Realme запевняє, що P4 Power отримає “олівцево-тонкий корпус” та важитиме 218 грамів. Це виглядає нетипово для пристрою з батареєю такого класу й прямо вказує на орієнтацію моделі на тривалий час автономної роботи без радикальних компромісів у зручності.
Компанія також підтвердила підтримку наскрізного заряджання, що дозволяє живити смартфон напряму від зарядного пристрою, минаючи акумулятор. Це корисно для зниження зносу батареї під час ігор або тривалого використання на зарядці. Крім того, Realme P4 Power підтримуватиме реверсивну зарядку потужністю 27 Вт, що дозволяє використовувати смартфон як павербанк для інших пристроїв. Швидкість дротової зарядки для самого смартфона бренд поки не розкрив.
Серед інших підтверджених характеристик Realme P4 Power називають дисплей з роздільною здатністю 1.5K та частотою оновлення 144 Гц, що робить модель привабливою для ігор і мультимедіа. Також Realme пообіцяла три роки оновлень ОС Android (скоріш за все, пристрій вийде з Android 16) і чотири роки випуску патчів безпеки.
Дату презентації Realme P4 Power та орієнтовну ціну смартфона компанія поки не розкрила.
Opera випустила нову версію браузера для Windows, macOS і Linux під назвою One R3. Там з’явилися кольорові “острови” вкладок, оновлений ШІ, динамічні теми зі звуком, розширений розділений екран і сервіси Google в боковій панелі.
Групи вкладок автоматично збирають сторінки за контекстом. У версії R3 їх можна називати та виділити різними кольорами, всього доступно дев’ять варіантів. Це зручно: один колір для роботи, інший для пошти, окремий для відео чи особистих справ тощо. ШІ браузера працює окремо з кожною сторінкою або цілою групою, без їхнього перемішування.
Технічне оновлення торкнулося штучного інтелекту браузера. Тепер він працює на новій архітектурі з агентним рушієм Opera Neon і відповідає на 20% швидше. ШІ може використовувати вміст відкритої вкладки або групи для відповідей, але цю функцію можна вимкнути прямо в чаті. Також з’явилася підтримка запитів по відео YouTube, тобто ШІ розпізнає тему ролика і допомагає знайти потрібний момент або пояснити зміст.
Ще більшим став розділений екран. Якщо раніше можна було відкривати дві вікна одночасно, то тепер до чотирьох з різними макетами: горизонтальними та сіткою. Функція доступна в режимі раннього доступу. Замість окремої бета-версії Opera запустила експериментальний режим. Його можна просто увімкнути в браузері та одразу тестувати новинки без встановлення іншої збірки.
Для браузера розширили бічну панель: тепер з’явилися Gmail і Google Календар поряд із месенджерами, музичним плеєром, Slack та Discord. Окремо додали блок із динамічними темами. В One R3 з’явилися три нові: Radiance (для темного режиму), Orbit (для світлого) та Sonic. Radiance і Orbit мають власне звукове оформлення, а тему Sonic створили разом зі Spotify, щоб вона реагувала на музику в плеєрі Opera й змінювала фон під ритм.
Ще на початку 2021 року з’явилися перші чутки про новий тип кеш-пам’яті, над яким працювала AMD. Остаточно компанія представила цю технологію в середині року на Computex 2021, давши їй назву 3D V-Cache. Йдеться про вертикально скомпонований кеш останнього рівня, який дозволяє розмістити значно більший обсяг пам’яті на мінімальній площі кристала.
В архітектурі Zen кеш останнього рівня відповідає L3, однак новий патент свідчить, що AMD вирішила піти далі й звернути увагу на L2-кеш. Документ вказує, що компанія експериментує з вертикальним стекуванням кешу другого рівня, щоб отримати ще вищу продуктивність і кращу енергоефективність у майбутніх процесорах Ryzen X3D.
AMD подала патент на технологію під назвою Balanced Latency Stacked Cache. Ця конструкція спрямована на зменшення затримок доступу до кеш-пам’яті та подальше зниження енергоспоживання. У порівнянні з класичними процесорами без 3D-кешу, планарні рішення мають вищі затримки та більші енергетичні витрати, що безпосередньо впливає на швидкодію й ефективність.
Згідно з описом патенту, новий дизайн 3D L2-кешу дозволяє зменшити затримку доступу до стандартного L2-кешу обсягом 1 МБ з 14 тактів до 12 тактів. На перший погляд, різниця здається незначною, однак у проєктуванні процесорів навіть кілька зекономлених тактів суттєво впливають на кінцеву продуктивність і енергоефективність. Для розуміння масштабу: типовий L2-кеш має затримку в діапазоні 10–50 тактів, тож заявлені показники виглядають дуже конкурентно.
Патент також пояснює технічну реалізацію. Стековані кристали з’єднуються за допомогою наскрізних кремнієвих з’єднань (TSV) або контактних переходів (BPV) для вертикального обміну даними між шарами. Ці з’єднання проходять через центральну частину кристалів, що скорочує довжину сигнальних шляхів. Такий підхід формує симетричну, збалансовану структуру, яка забезпечує однаковий час доступу до даних на всіх рівнях кешу. Саме цим і пояснюється назва Balanced Latency Stacked Cache.
Водночас патент поки перебуває на стадії розгляду. Сам факт його подачі не гарантує появу технології в серійних продуктах. Теоретичні розрахунки не завжди повністю відтворюються в реальних процесорах, тож остаточні результати залежатимуть від практичної реалізації.
