Китайська компанія Anbernic представила нову портативну консоль RG DS — компактний пристрій з розкладним корпусом і двома екранами, дизайн якого повністю повторює знамениту Nintendo DS.
Що відомо
Anbernic RG DS орієнтована на любителів ретро-ігор і емуляції класичних платформ, що підкреслює слоган: “Народжена для ностальгії”. Пристрій спеціально адаптовано для запуску ігор Nintendo DS, включаючи точну емуляцію другого екрану з роздільною здатністю 256×192 пікселів — це робить консоль ідеальною для тих, хто хоче поринути в ностальгію без технічних проблем. Також пристрій запускає і сучасні Android-ігри.
Основні особливості Anbernic RG DS:
форм-фактор: розкладушка з двома 4” IPS-екранами з роздільною здатністю 640 х 480 пікселів;
керування: два аналогові стики, хрестовина D-Pad, кнопки ABXY, чотири допоміжні клавіші;
Wi-Fi 5, Bluetooth 4.2, два порти USB-C, 3,5-мм аудіороз’єм;
підтримує TF-карти до 2TB;
має акумулятор ємністю 4000 мАг, який забезпечує до 6 годин безперервного геймплею.
Консоль працює на Android 14
Anbernic RG DS доступна у білому, бірюзовому та чорно-червоному кольорах корпусу.
Вартість пристрою — $94. Передзамовлення вже відкрито.
30 жовтня на екрани кінотеатрів вийшла чорна комедія з натяками на наукову фантастику та присмаком абсурдизму “Буґонія” від грецького режисера Йоргоса Лантімоса. Якщо ви знайомі з творчістю цього добродія, для вас точно не стане сюрпризом химерність і дивакуватість його кінематографу, так само як і те, що в ньому перманентно виблискує зірочка Емми Стоун. Одним з продюсерів виступив Арі Астер, в недавньому “Еддінгтоні” якого акторка засвітилася у другорядній ролі. На які рішучі кроки йдуть постановник та його муза в новій спільній роботі, і чим це обертається для глядача — пропонуємо дізнатися в огляді ITC.UA.
Плюси:
захоплива і напружена історія з черговою порцією соціальної сатири від Йоргоса Лантімоса; впізнаваний авторський стиль з притаманною йому провокативністю; гармонійне поєднання низки жанрів (від чорної комедії до натяків на наукову фантастику); чудові перфоманси від трійки головних акторів; гарне технічне виконання;
Мінуси:
якщо ви до цього не сприймали дивний лантімосівський кінематограф, то наразі навряд чи щось зміниться; кінцівка може бути прогнозованою та викликати неоднозначні відчуття;
8/10
Оцінка ITC.ua
“Буґонія”/ Bugonia
Жанр науково-фантастична чорна комедія Режисер Йоргос Лантімос У ролях Емма Стоун, Джессі Племонс, Алісія Сільверстоун, Ейдан Дельбіс, Ставрос Халкіас, Седрік Дюморне Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb, офіційний сайт
Неохайний патлач з масним волоссям Тедді Гатц — затятий конспіролог, бджоляр (десь тут міг напружитися один Джейсон Стейтем) та рядовий працівник великої фармацевтичної компанії Auxolith. Разом з не надто кмітливим кузеном Доном він задумав викрасти інопланетного агента, які, за його переконанням, вештаються серед нас з недобрими намірами щодо подальшої долі людства.
Мішель Фуллер — крута самодостатня бізнесвумен та генеральна директорка тієї самої фірми, де трудиться Тедді. За доречним для нього збігом обставин саме цю пані прихильник теорій змови вважає прибулицею з Андромеди. Ситуація набуває ще й особистісного характеру, адже колись хвора мати Тедді піддалася лікуванню від Auxolith, і це нічим хорошим не закінчилося. Тож одного сонячного дня він та Дон викрадають “інопланетянку” з метою домогтися аудієнції з її керівництвом та запобігти неминучій катастрофі для землян.
Йоргос Лантімос наполегливо продовжує раз по раз вганяти глядача у ступор. Це саме той чоловік, котрий змусив Коліна Фаррелла забажати перетворитися на лобстера (це бажання було втілене в життя Каєю Ґербер у минулотижневій “Масці”), а Еммі Стоун надав простір для найяскравіших перфомансів у її кар’єрі, що починалася, нагадаємо, з легковажних комедій. Які думки рояться в голові у цього самобутнього представника “грецької дивної хвилі” — одному тільки Богу відомо. Але за бажання копирсатися в них — заняття доволі цікаве.
“Буґонія” стала вже третьою повнометражною стрічкою для Лантімоса за останні два роки і четвертою спільною роботою зі Стоун після “Фаворитки” (2018), “Бідолашних створінь” (2023) і “Видів милосердя” (2024), звідки сюди перекочував ще й помітно схудлий Джессі Племонс. Це рімейк південнокорейської стрічки “Врятуйте зелену планету!” (2003) Чан Чжун Хвана — тоді режисер надихнувся фільмом “Мізері” (1990) за однойменним романом Стівена Кінга та сайтом, де стверджувалося, що Леонардо Ді Капріо — прибулець, котрий прагне підкорити Землю та звабити всіх жінок (до 25 років, напевно варто додати від себе).
Лантімос же надихався давньогрецькою міфологією. Якщо “Вбивство священного оленя” (2017) відсилало до трагедії Еврипіда “Іфігенія в Авліді”, то “Буґонія” живиться однойменним античним ритуалом, згідно якого з мертвого тіла бика мають з’явитися бджоли. Це символізує рятівний процес переродження, котрий, втім, неможливий без принесення жертви. Оновлення, яке не відбудеться без краху “старої системи”.
Нехай грецький кінороб цього разу і переосмислює чужий матеріал, та виразний лантімосівський стиль відчувається неозброєним оком. Першочергово це стосується сатиричного погляду на суспільство. В нашому випадку — окремих його представників з різних соціальних прошарків. У “Буґонії” вони зіштовхуються буквально лбами. З одного боку рингу, на перший погляд, божевільні ідіоти, котрі обклеюють фольгою вікна у будинку. З іншого — бездушне капіталістичне стерво, яке, здається, давно забуло, що таке справді бути людиною. У пошарпаному підвалі занедбаної халупи зіштовхнуться два протилежні світи, і з обома явно не все гаразд.
Здобрений цей доволі цинічний режисерський погляд виразним абсурдизмом, що тонкою червоною ниткою проходить крізь усю творчість грека та промовисто характеризує його ставлення до людського єства як такого.
Не обійшлося і без фірмових провокацій. По-перше, Еммі Стоун поголили голову (адже хитра андромедіанка може зв’язатися зі своїми за допомогою волосся!). Акторка не побоялася повторити те, що колись провернули її колеги — Сігурні Вівер у “Чужому 3” (1992), Демі Мур в “Солдаті Джейн” (1997) чи Наталі Портман у “V означає Вендетта” (2005). По-друге, лантімосівський світоустрій передбачає те, що розвішані протягом історії рушниці обов’язково вистрілять. По-третє, автор показує своє вміння вибудувати задушливу і напружену атмосферу та пограти з очікуваннями глядача, але явно не ставить це за ціль.
Підкріплюється екранне “неподобство” вже звично філігранною операторською роботою, ідеально вибудуваними мізансценами, чудовими акторськими виступами та оркестровим саундтреком від Джерскіна Фендрікса, котрий лупить по тобі немов кувалдою по голові. На виході глядач отримує як завжди щось дивне, непересічне, захопливе і обов’язково дискомфортне. Смішне і водночас надзвичайно сумне, похмуре і зловісне.
Ставитися до такого кіно можна по-різному, однак заперечувати той факт, що воно варте уваги, немає жодного сенсу. І що менше ви знатимете перед переглядом, то краще.
Напевно, тільки Йоргосу Лантімосу було до снаги помістити у кадр химерну версію Джея та Мовчазного Боба, які замість куріння травички з головою занурилися у конспірологію, та видати щось подібне. Звісно, ніяке, навіть найдотепніше кіно, наразі не спроможне нести якусь викривальну функцію щодо божевільності світу — для цього достатньо просто зайти в інтернет чи подивитися у вікно. Лантімос це чудово розуміє, тому і вдається не до викриття, а до безжальної сатири. До того ж, нехай краще життя у цьому божевіллі буде з відповідним кіно, аніж без нього.
Висновок:
“Буґонія” — все ще фірмовий Лантімос, провокативний і неоднозначний, але точно вартий уваги.
Кілька днів тому на глобальному ринку дебютував ультратонкий смартфон Motorola Edge 70 з високим ступенем захисту, відмінним набором камер та дисплеєм підвищеної яскравості. У цього гаджета багато переваг, але акумулятор на 4800 мА·год не дозволяє розраховувати на високу автономність.
Розуміючи це, компанія анонсувала традиційну модель із збільшеною батареєю.
Що відомо
У своїх індійських соцмережах Motorola представила Moto G67 Power — смартфон із рекордною для бренду автономністю — 7000 мА·год, яка забезпечує до 58 годин роботи без підзарядки. Максимальна потужність провідної зарядки — 30 Вт.
Презентація Moto G67 Power відбудеться 5 листопада, але з інформації, опублікованої Motorola, ми знаємо його основні характеристики:
6,72″ IPS-дисплей з роздільною здатністю 1080×2400 пікселів та частотою оновлення 120 Гц;
чипсет Snapdragon 7s Gen 2, 8 ГБ оперативної пам’яті та варіанти вбудованої пам’яті на 128 або 256 ГБ;
підтримка 5G, Wi-Fi 6, Bluetooth 5.2, GPS та ряд інших навігаційних систем.
Смартфон отримає непоганий набір камер:
основний сенсор на 50 Мп (Sony LYTIA 600) з поліпшеною нічною зйомкою;
сверхширококутний об’єктив 8 Мп;
камера “2-в-1 Flicker”;
фронтальна камера з невказаними характеристиками.
Фронтальна камера, основна і сверхширококутна камери можуть записувати відео у форматі 4K.
Moto G67 Power постачатиметься з Android 15 з можливістю оновлення до більш актуальної версії ОС.
Дисплей захищений покриттям Gorilla Glass 7i, а смартфон отримає клас захисту IP64 та сертифікацію за військовим стандартом MIL-STD-810H.
Power. Performance. Perfection. The all-new moto g67 POWER packs a 7000mAh Silicon Carbon battery, 50MP Sony LYT-600 camera with 4K recording, Snapdragon 7s Gen 2, 120Hz FHD+ display, and military-grade durability. Launching 5th November. pic.twitter.com/gnalEL9rl9
Минув ще один місяць, а смартфон Trump Mobile T1, який позиціюється як “створений з американськими цінностями”, досі не з’явився у продажу. Хоча компанія Дональда Трампа анонсувала пристрій ще в червні, а старт продажів обіцяли за пару місяців, його вихід і досі постійно відкладають.
Початково T1 Phone 8002 (Gold Edition) мав вийти в серпні, про що повідомлялося у пресрелізі Trump Organization, тоді як офіційний сайт Trump Mobile вказував вересень. Пізніше неназваний представник компанії заявив виданню USA Today, що реліз переноситься на жовтень. Тепер жовтень закінчився, але смартфона немає. Що цікаво, офіційні акаунти Trump Mobile не оновлювались із 28 серпня — саме тоді, коли бренд видалив сумнозвісний твіт із невдало відредагованим зображенням Samsung Galaxy S25 Ultra, яке намагалися видати за “Трампофон”.
Під брендом Trump Mobile планується випуск T1 Phone — середньобюджетного Android-смартфона з корпусом “золотого” кольору. Його супроводжує передплата на мобільний тарифний план Trump Mobile вартістю $47,45 на місяць.
Спочатку повідомлялось, що екран матиме діагональ 6,78 дюйма, однак пізніше характеристики змінили — тепер обіцяють 6,25 дюйма. Також зникла дивна згадка про “5000 мА·год довговічну камеру”, яка, очевидно, була помилкою в описі, де замість “батарея” написали “камера”.
Цікаво, що раніше Trump Mobile наголошувала, ніби смартфон “виготовлений у США”, але ця фраза згодом зникла з сайту. Тепер виробник обережніше формулює походження: “за кожним пристроєм стоять американські руки” і “створений з урахуванням американських цінностей”. Це може означати, що телефон фактично виробляють за кордоном — найімовірніше, у Китаї або на іншому азійському ринку, де зазвичай виготовляють смартфони цієї цінової категорії.
На момент публікації компанія не прокоментувала, чому виробництво затримується та коли саме пристрій стане доступним. На сайті Trump Mobile наразі вказано лише туманне “пізніше цього року”, що залишає ще два місяці для виконання обіцянки. Ціна смартфона залишається незмінною — $499, а покупці, які ще влітку внесли $100 депозиту, досі не отримали жодного пристрою.
Trump Mobile обіцяє смартфон, який мав би уособлювати американський дух, але наразі він радше уособлює нескінченні затримки та мовчання бренду. Якщо T1 Phone таки з’явиться до кінця року, це стане маленьким дивом. А поки що — маємо черговий приклад того, як гучні політичні бренди намагаються зайти на техноринок без реального продукту в руках.
30 жовтня в кіно стартували покази гостросюжетного трилера/бойовика “Крижаний драйв”, у якому Джоел Кіннаман наважується зайти на священну територію пізньої фільмографії Ліама Нісона. Більш детально про це, а також про те, наскільки, попри суворість місцевих снігів, у кадрі було гаряче і драйвово — розповідаємо в нашому огляді.
Плюси:
непоганий рівень напруги в першій половині; Джоел Кіннаман цілком доречний у ролі героя бойовика; красиві засніжені пейзажі; загальна олдскульність задуму;
Мінуси:
суцільно нудна друга частина; другорядні арки у вигляді племені корінних індіанців чи загиблої дружини головного героя тут абсолютно зайві; фінальна битва виглядає вкрай недолуго; загальна вторинність і невибагливість задуму;
4.5/10
Оцінка ITC.ua
“Крижаний драйв”/ Ice Fall
Жанр трилер Режисер Штефан Рузовіцкі У ролях Джоел Кіннаман, Кара Джейд Маєрс, Денні Г’юстон, Ґрем Ґрін, Мартін Сенсмеєр, Фріда Ґуставсон Прем’єра кінотеатри Рік випуску 2025 Сайт IMDb
Група крутих грабіжників на чолі з жорстоким ватажком, що скидається на темношкіру версією Леона кілера, навідується у звичайний ломбард. Але не для того, щоб поцупити жменю коштовностей, залишених нужденними громадянами. Натомість вони обчищають таємний сховок з мішками грошей, щоб потім перевезти награбоване в Богом забуту резервацію десь у Монтані і вже там розділити куш. Горе-злочинці не врахували у своєму геніальному плані не врахували єдине: зазирнути в прогноз погоди. Під час транспортування готівки літак з пілотом потрапляє у потужну бурю, внаслідок чого падає в якесь озеро і на тому історія мала б закінчитися.
Та одного погожого ранку місцевий відлюдник зі скаліченою душею Гарлан, що живе буквально у лісі, натикається на валізку з акуратно вмощеними стосами зелених банкнот та помічає під льодом затонулий літак. Згодом доля зводить його з рейнджеркою та корінною індіанкою Енні, котра було вже береться заарештувати підозрілого безхатька-мільйонера. Однак неочікуваний приїзд косплеєра культового персонажа Жана Рено та його команди, що виявила сигнал раніше встановленого маячка, змушує лісника і поліціянтку утворити малоймовірний союз, щоб дати відсіч безжалісним головорізам.
Австрійський постановник Штефан Рузовіцкі колись зняв драму “Фальшивомонетники” (2006), що розповідала про таємну німецьку операцію “Бернгард” під час Другої світової війни, і в підсумку стрічка отримала “Оскар” як найкращий фільм іноземною мовою. То була пікова точка кар’єри австрійця, адже успіхів такого масштабу він більше не мав.
Від “Крижаного драйву” ще на етапі анонсів віяло вторинністю, невибагливістю, обмеженістю бюджету та святою простотою. Криваві розбірки серед суворих снігів (і обов’язково тонких льодів, якщо такі присутні) — явно не свіже слово у жанрі. Щось подібне ми бачили хоч у “Скелелазі” (1993) зі Сталлоне, хоч у якому-небудь “Брейвені” (2018) з Момоа, хоч у близнюку за назвою “Льодовому дрифті” (2021) з Нісоном. Навіть у самого Рузовіцкі в фільмографії присутній кримінальний трилер “Чорний дрізд” (2012), події якого також відбувалися посеред похмурої зими.
Ну добре, невигадливий підхід для старомодного бойовика — далеко не смертний гріх. Та головна проблема фільму в тому, що він на диво нудний як для того, хто передбачає драйв ще на етапі назви.
Пік захопливості припадає саме на початкову стадію конфлікту, коли новоспечені напарники намагаються відірватися від переслідувачів. Все-таки тут є яка-не-яка напруга, та й підручні засоби захисту проти автоматів у ворога змушують трохи похвилюватися за стражденних. На жаль, незабаром початковий запал стрімко тане, немов сніг на весняному сонці, і в подальшому творцям запропонувати рішуче нічого.
В якийсь момент доходиш висновку, що завзято зафільмовані оператором мальовничі гірські пейзажі виглядають куди захопливіше, ніж власне містечкові з’ясування стосунків. Використання смертоносних капканів стартує на рівні франшизи “Пила”, але зводиться до несподіванок калібру “Том і Джеррі”. Присутність у кадрі племені корінних індіанців, не сприйміть за расизм, виглядає не те що необов’язковою, а направду зайвою, адже вона гальмує і без того кволу оповідь. А трагічний бекграунд головного героя у вигляді померлої дружини аж ніскільки не додає історії змістовної ваги.
Коли стає зрозуміло, що псевдо Леон та його купка некомпетентних йолопів ні на що не здатні, автори вдаються до важкої артилерії в особі звично зловісного Денні Г’юстона. Минулого разу той так хвацько буянив серед безлюдних засніжених халуп ще у далекому 2007-му в “30 днях ночі”. Нині ж він з’являється в сценах, між якими сюжетно проходить пів року, а лиходій ніби й не перевдягався весь цей час — на ньому красуються навіть ті самі окуляри й капелюх. Ну а що ви хотіли, бюджет не гумовий.
Тим часом категорично бойовита панянка у виконанні шведської супермоделі Фріди Ґуставсон (її ви могли бачити у серіалі “Вікінги: Вальгалла”) протикає наскрізь стопу кілком, а на наступний день не має і натяку на кульгавість. В невеличкій ролі засвітився і канадський актор індійського походження Ґрем Ґрін: на жаль, для номінанта на “Оскар” за найкращу роль другого плану в “Тому, що танцює з вовками” (1990) ця робота стала останньою — він помер 1 вересня у віці 73 років.
Джоел Кіннаман потроху заходить на територію Ліама Нісона і стає завсідником олдскульних трилерів/бойовичків на один раз. Це вже третя поспіль подібна стрічка у фільмографії шведського актора після “Тихої ночі” (2023) Джона Ву та лютневої “Тиші”. Можливо, воно і доречно з огляду на те, що поважний ветеран рік тому оголосив про свій намір повісити бутафорський пістолет на цвях. От тільки “Крижаний драйв” не тягне навіть на статус одноразової невибагливої розваги, настільки тут все прогнозоване і безмежно нудне.
Висновок:
“Крижаний драйв” є сенс рекомендувати хіба що затятим шанувальникам старомодних бойовиків. Та й тих варто застережити, що від драйву тут лишилася сама назва.
Китайська компанія Ayaneo, яка спеціалізується на випуску портативних консолей, багато з яких у ретро-стилі, зробила наступний крок і анонсувала свій перший смартфон.
Що відомо
Ayaneo не поділилася ніякими технічними подробицями гаджета і толком не показала його дизайн, але заявила, що “це буде перший смартфон, дійсно створений для геймерів”.
Тізер Ayaneo Phone (назва умовна) продемонстрував лише дві камери, які не випирають з корпусу, а по боках розташовані додаткові кнопки, які характерні для геймерських смартфонів.
Очевидно, смартфон від Ayaneo не претендує на статус флагманського, але цілком ймовірно, що він буде зручним для мобільного геймінгу, враховуючи великий досвід компанії у виробництві подібних гаджетів.
AMD двічі спростувала сама себе: що відбувається з драйверами Radeon
AMD викликала плутанину серед власників відеокарт Radeon RX 7900, коли в описі нового драйвера Adrenalin Edition 25.10.2 з’явилася примітка, що порт USB-C більше не передає живлення й дані. У повідомленні йшлося, що власникам карт, яким потрібно живлення через цей роз’єм, слід повернутися до березневої версії драйвера. Проте жодних пояснень, чому саме ввели таку зміну, AMD тоді не надала.
Згодом з’ясувалося, що це була помилка у списку змін. Компанія офіційно підтвердила, що жодних змін у функціональності USB-C на відеокартах RX 7900 не відбулося, а запис про це просто випадково потрапив у реліз.
“Ми хочемо повідомити, що примітки до випуску AMD Software Adrenalin Edition 25.10.2, опубліковані сьогодні, містили недостовірну інформацію, яку вже виправлено. Функціональність USB-C у серії RX 7900 залишається без змін. Невірний рядок вилучено, а примітки оновлено. Просимо вибачення за незручності”, — повідомили в AMD виданню TechPowerUP.
Ця ситуація спричинила плутанину серед власників відеокарт на базі архітектури RDNA 3, адже частина покупців кастомних моделей не одразу зрозуміла, чи справді відключили передавання живлення. Хоча більшість відеокарт RX 7900 мають власну реалізацію портів і не залежать від стандартного дизайну AMD, новина швидко поширилась у соцмережах і профільних форумах.
Плутанина з портом USB-C збіглася з серією інших гучних новин від AMD. У тому ж оновленні користувачів збентежив ще один момент — зникнення згадки Windows 10 у списку сумісних операційних систем. Хоча пізніше AMD уточнила, що драйвери для Windows 10 продовжать виходити, посилання прибрали через офіційне завершення підтримки операційної системи Microsoft з 14 жовтня 2025 року.
Крім того, компанія офіційно підтвердила, що припиняє функціональну підтримку старих відеокарт Radeon RX 5000 та RX 6000, перевівши їх у “режим обслуговування”. Це означає, що пристрої на базі архітектур RDNA 1 та RDNA 2 отримуватимуть лише оновлення безпеки та виправлення помилок, але не матимуть оптимізацій для нових ігор.
“Щоб зосередитися на оптимізації та впровадженні нових та вдосконалених технологій для найновіших відеокарт, AMD Software Adrenalin Edition 25.10.2 переводить Radeon серій RX 5000 та RX 6000 (RDNA 1 та RDNA 2) у режим обслуговування”, — пояснила AMD у коментарі для Tom’s Hardware.
Але і тут не все однозначно. Згодом в черговому коментарі для Tom’s Hardware компанія AMD знову спростувала саму себе й заявила, що відеокарти на базі архітектур RDNA1 та RDNA2 продовжуватимуть отримувати ігрову оптимізацію на основі “потреб ринку”.
“Нові функції, виправлення помилок та оптимізація гри продовжуватимуть постачатися відповідно до потреб ринку в гілці режиму обслуговування”, — вкотре повідомила AMD ресурсу Tom’s Hardware.
Це уточнення здається неповним і не містить деталей. У ньому лише згадується, що оптимізація продовжуватиметься “на основі потреб ринку”. Це не повністю скасовує попередню заяву, а лише уточнює, що хоча новіші графічні процесори залишатимуться основним пріоритетом, старіші все одно отримуватимуть оновлення за потреби. Однак у попередній версії взагалі не згадувалася оптимізація ігор для цих архітектур, тож це гарна новина.
Можливо ці останні зміни стосуються APU на базі RDNA2, наприклад в ASUS ROG Ally з процесором Ryzen Z2, який є фактично перейменованою версією APU зі Steam Deck. Якщо виробник не візьме підтримку драйверів на себе, консоль може залишитись без оптимізацій для нових ігор, попри те, що пристрій ще зовсім не старий.
Попри всю цю плутанину, Adrenalin Edition 25.10.2 має і хороші новини: драйвер додав підтримку DirectX 12 Work Graphs для відеокарт Radeon RX 9000. Ця технологія дозволяє GPU самостійно керувати робочими навантаженнями без участі процесора — важлива перевага для нових ігор, які вимагають високої паралельності. Наразі вона підтримується Radeon RX 7000 та серією GeForce RTX 30. Також AMD виправила дуже багато помилок у роботі ігор останніх років, тож оновлення можна рекомендувати для нових відеокарт.
Китайська компанія GTBox випустила на глобальний ринок незвичайний міні-комп’ютер, який зовні неможливо відрізнити від Bluetooth-колонки.
Що відомо
GTBox T1 привертає увагу незвичайним дизайном та поєднанням продуктивності, компактності та мультимедійних можливостей.
В основі GTBox T1 лежить процесор AMD Ryzen 7 8845HS з 8 ядрами архітектури Zen 4 і вбудованою графікою Radeon 780M на базі RDNA 3. Це дозволяє міні-PC впоратися не тільки з офісними завданнями, але і з базовим геймінгом, мультимедійною обробкою і навіть легким 3D-рендерингом. У максимальній конфігурації пристрій оснащується 32 ГБ оперативної пам’яті DDR5 і SSD-накопичувачем ємністю 1 ТБ.
Однією з ключових особливостей GTBox T1 є його дизайн: корпус виконаний у стилі розумної колонки з тканинною оббивкою і світлодіодним кільцем в верхній частині. Вбудовані стереодинаміки потужністю 2×5 Вт дозволяють використовувати пристрій і як динамік. Незважаючи на компактні розміри, міні-PC пропонує широкий набір портів: USB4, HDMI, DisplayPort, Ethernet, а також модулі Wi-Fi 6 і Bluetooth 5.0.
Новинка підтримує підключення до трьох зовнішніх дисплеїв з роздільною здатністю до 8K з частотою до 60 Гц.
GTBox T1 вже доступний на різних маркетплейсах під різними суббрендами, включаючи Soayan EXR1 і Chatreey EX1. Вартість пристрою в залежності від конфігурації починається від $550.
Google додасть новий “режим енергоощадження” для Maps, який прибере кольори з інтерфейсу й залишить тільки маршрути, повороти та орієнтири.
Ідея проста: зменшити споживання енергії, щоб телефон довше тримав заряд під час навігації. За даними Android Authority, новий режим помітили в бета-версії Google Maps 25.44.03.824313610. Код програми містив деякі підказки, з яких стала зрозуміла механіка функції.
Поки що новий “режим енергоощадження” для Maps активується дивно. Для перемикання необхідно натиснути кнопку живлення під час руху. Після цього інтерфейс переходить у монохром, прибираючи більшість візуальних елементів і залишаючи лише ключові підказки. А ще функція підтримуватиме навігацію для пішоходів, велосипедистів і автомобілістів. Поки неясно, чи діятиме вона при використанні громадського транспорту.
У такому режимі користувач бачить тільки наступні повороти, час у дорозі, очікуваний час прибуття та відстань. Тобто зникають назви вулиць, дані про трафік і зайва інформація, по типу найближчих ресторанів чи аптек. Загалом інтерфейс виглядає максимально просто, уникаючи відображення решти місць.
Цікаво, що поки що “режим енергоощадження” тестують лише у вертикальному режимі екрана. Якщо перевести смартфон в горизонтальне положення, він автоматично вимикається. Google, ймовірно, не відмовиться від голосових підказок під час руху.
Поки що компанія не оголосила дату запуску функції. Наразі явно тривають тестування і вони потребують “шліфування” багатьох деталей, бо наразі вони виглядають недоробленими.
Якщо ви пройшли всі ігри про відьмака та прочитали усі книги, включно з новинкою “Роздоріжжя круків”, але світ Континенту не відпускає, то в мене для вас є гарна новина. З 2014 року американське видавництво Dark Horse Comics випускає офіційні комікси, які розширюють саме ігровий всесвіт CD Projekt Red. А українське видавництво Vovkulaka з 2018-го перекладає їх для нас, випускаючи якісні книжки у твердій палітурці. Це не адаптація романів Сапковського і не альтернативна версія подій, а продовження знайомих історій та нові пригоди Білого Вовка. З нагоди виходу четвертого сезону серіалу “Відьмак” розбираємося чи варто звертати увагу на подібні видання, чим вони цінні та як допомагають фанатам глибше занурюватися у цей всесвіт.
Серію коміксів Dark Horse можна назвати своєрідним літературним доповненням саме до ігор. Ба більше, деякі історії є прямими продовженнями сюжетних арок з “Відьмака 3”. Наприклад, “Плоть і пломінь” повертає персонажів з улюбленого багатьма квесту “Кам’яні серця”. Якщо ви завжди хотіли дізнатися, чим закінчилася історія про прокляття Ольґерда фон Еверека або як Ґеральт справляється з екзистенційною кризою в епоху, коли відьмаки стають непотрібними, то ці комікси саме для вас.
Перші томи серії, написані Полом Тобіном, були орієнтовані на новачків. Так, “Дім зі скла” — готична історія жахів про особняк-лабіринт, населений кровожерливими привидами. А “Лисячі діти” вийшов адаптацією фрагмента з роману “Сезон гроз”, але переробленим під ігровий канон. Ці історії самостійні, їх можна читати в будь-якому порядку, і вони нагадують ранні оповідання Сапковського. В них Ґеральт приходить у нове місце, розплутує таємницю, б’ється з монстром і рушає далі. Художник Джо Куеріо створив приємну картинку, але стилістично вона ще далека від естетики ігор, тому це класичний американський комікс з легким нальотом фентезі. Ну, принаймні на мій смак.
У”Проклятті воронів” вже з’являється Цирі, а художник Пйотр Ковальський привносить значно ближчу до ігор візуальну частину. Темна палітра, детально пропрацьовані обличчя персонажів, динамічні бойові сцени дають відчувати, що це справді той самий світ, який там полюбився фанатам. Сюжет цього мальопису також стає складнішим: старий ворог Ґеральта повертається зі страшною помстою, насилаючи на нього чудовисько та стриг. Це вже не просто епізодична пригода, а повноцінна особиста драма.
Починаючи з четвертого тому під назвою “Плоть і пломінь” до роботи залучили сценаристів безпосередньо зі студії CD Projekt Red (Александру Мотику та Бартоша Штибора). І саме тут серія розкривається повною мірою. Це вже не комікси для широкої аудиторії, а контент для тих, хто пройшов ігри вздовж і впоперек. Наприклад, “Плоть і пломінь” легка за тоном пригода, яка повертає Любистка та інших улюблених персонажів. Сюжет крутиться навколо таємниці доньки старого друга Ґеральта, і хоча історія виглядає простою, вона майстерно вплетена в канву подій після “Кам’яних сердець”.
А от мальопис “Тьмяні спогади” вже зовсім інший рівень. Це психологічна та атмосферна історія про відьмака в кризі. Світ змінюється, монстрів майже не залишилося, а разом з ними зникає і потреба у відьмаках. Ґеральт береться за дивне замовлення в містечку Бадрейн, де імляки нападають на дітей. Але справжня історія тут не про монстрів, а про те, що означає втратити своє призначення. Художник Амад Мір створив візуально стильний та атмосферний комікс, де кожна сторінка просякнута меланхолією та тривогою. На мою думку, це один із найсильніших мальописів серії, який сміливо йде далі стандартних історій серії.
Окремо варто відзначити комікс “Відьмак. Ронін”. Це унікальний проєкт, який виділяється на тлі всієї серії. Фактично це манґа, навіть читається відповідно, створена японською командою, яка переносить всесвіт відьмака в альтернативну реальність, що нагадує феодальну Японію. Ґеральт тут постає як самурай-ронін, мандрівний воїн без господаря, який захищає села від демонів і йокаїв.
У своєму точно сміливому експерименті автори взяли слов’янське фентезі та переосмислили його крізь призму японської естетики та культури. Художник використовує традиційну манґа-стилістику з її динамічними ракурсами, виразними емоціями та філософськими паузами. Якщо ви любите японські комікси та цікавитеся, як би виглядав відьмак у світі самураїв і ніндзя, то “Ронін” стане справжнім відкриттям.
Не можу не згадати артбук “Світ Відьмака”, виданий Vovkulaka у 2022 році. Хоча фактично це не артбук, а повноцінна енциклопедія всесвіту гри. Маємо сотні ілюстрацій та концепт-артів, детальні описи локацій, бестіарій, історію фракцій та персонажів. Коротше, тут є буквально все, що потрібно для глибокого занурення. Я думаю це однозначно обов’язкова річ для будь-якого колекціонера та справжнього фаната серії.
Також відмічу, що це лише перші томи у великій серії коміксів, яку продовжує випускати Vovkulaka. На момент написання в ній вже 15 мальописів та згаданий вище артбук-енциклопедія, тому описаними в цій статті виданнями вона не обмежується. А це значить, що якщо вам сподобаються ці томи, то є куди розширювати колекцію та тамувати свою фанатську жагу.
Звісно, серія не ідеальна. Ранні томи можуть здатися занадто простими для досвідчених гравців та читачів, тому це радше введення в матеріал світу Сапковського. Я чув, що деякі історії, як-от “Прокляття воронів” критикували за те, що вони відчуваються як необов’язкові сайд-квести, які не додають нічого суттєвого до загального лора. Художній стиль мальописів також нерівномірний. Наприклад, ранні роботи Куеріо виглядають як типові американські комікси, і лише з приходом польських художників серія набуває тієї самої атмосфери, яку ми пам’ятаємо з ігор.
Також треба розуміти, що не всі томи однаково сильні, принаймні для мене. А значить інші читачі також матимуть більш улюблені випуски, а деякі прочитають лише раз. Які це будуть я не знаю, бо в кожного свій смак, ставлення до ігор, книг тощо. Для мене найкращі історії з тих, що я читав це “Тьмяні спогади”, “Прокляття воронів” та “Плоть і пломінь”. Напевно, саме вони найглибше досліджують характер Ґеральта, мають найяскравіші візуальні рішення та найцікавіші сюжетні повороти.
“Дім зі скла” та “Лисячі діти” точно гарні для початку, але не очікуйте від них глибини. А “Ронін” це взагалі окремий всесвіт, експеримент, який або захопить вас повністю, або здасться занадто екзотичним. Якщо ви відкриті до нових інтерпретацій улюбленого всесвіту, то обов’язково спробуйте. Мені сподобалося, але було не звично, бо я не читаю манґу.
В будь-якому разі, усі томи від Vovkulaka мають чудову якість видання. В них завжди тверда палітурка, якісний кольоровий друк, та гарний переклад. Видавництво також випускає лімітовані наклади з альтернативними обкладинками, які ще треба встигнути купити, що робить ці книжки справжніми колекційними виданнями.
Висновки
Серія коміксів “Відьмак” — не спроба замінити ігри чи книги. Це доповнення, яке працює найкраще тоді, коли ви вже знайомі з усіма основними творами. Якщо ви пройшли трилогію, прочитали книжки Сапковського, переглянули серіал Netflix і чекаєте четвертого сезону з новим актором, але все одно хочете більше, тоді ці комікси саме для вас. Вони показують Ґеральта в нових ситуаціях, досліджують неочевидні куточки його характеру та дають відповіді на запитання, які залишилися після фіналу третьої частини гри.
Чи варто читати всі томи підряд? Не обов’язково. Більшість історій самостійні, і ви можете вибрати ті, що вас найбільше цікавлять в будь-якому порядку. Головне, щоб зачепила історія з опису. Не всі томи ідеальні, бо це неможливо. Іноді художній стиль змінюється занадто різко, а ранні історії можуть здатися простуватими. Але загалом це якісне розширення всесвіту, яке з повагою ставиться до першоджерел, ігор та персонажів. Це можливість провести ще кілька годин у компанії Білого Вовка та побачити його в нових ситуаціях.
